Неділя, 22 квітня 2018

Події, Поділля, Розслідування

Операція “Ортопед”: тернистий шлях здорового глузду

У Хмельницькій області проживають 127 тисяч інвалідів. Хвороби та причини інвалідності різні, але серед них 23 тисячі людей, котрі потребують різноманітних протезів та спеціального ортопедичного взуття.

10.02.2017, 13:09

Операція Ортопед

 З глибин історії
Життя є життя, всяке буває, з різних причин люди отримують калітства. Але на першому місці причин інвалідності завжди була війна. Перші кустарні артілі, котрі виготовляли різноманітні протези, відомі в нашій області ще з середини 19-го століття. Це були кустарні майстерні у Кам’янці-Подільському, Проскурові, Славуті, Шепетівці. Закон історії – найбільше інвалідів там, де розміщені війська. Найбільш мілітарним  був Проскурів, особливо тоді, коли у містечку розмістили Кавказький корпус і кавалерійську дивізію.
Наприкінці 19-го століття у Проскурові були три артілі, котрі виготовляли протези та інвалідські візочки. Дві з них були розміщені на сучасній Проскурівській, старші покоління пам’ятають взуттєву майстерню «Минутка» поблизу кінотеатру. Ще дві артілі для інвалідів знаходились з іншого боку парку.
Після закінчення Громадянської війни були створені три «сов артілі», котрі обслуговували не тільки інвалідів-революціонерів, але й усіх інших інвалідів. До речі, «совартілі» обслуговували учасників Громадянської війни безкоштовно. А, взагалі, протезні артілі асоціювалися з єврейським населенням Проскурова.
Втім, економічне життя вирувало, і в нинішньому обласному центрі з 1934 року з’явився філіал Вінницької протезної фабрики. На привеликий жаль, і до Великої Вітчизняної війни, і декілька десятиліть потому, навіть, коли Проскурів остаточно став обласним центром, потреба у спеціалізованих ортопедичних виробах не зменшувалась.
Напередодні Незалежності України, завдяки активній позиції керівництва області, насамперед, Івана Саханя, наше протезно-ортопедичне підприємство було виведене з під юрисдикції Вінниці. Незабаром було проведена реконструкція і з’явився сучасний ДЕПОП (державне експерементальне протезно-ортопедичне підприємство).
Причина розбудови ортопедичної галузі у Хмельницькому не в останю чергу пов’язувалась з військовою (насамперед) тематикою. Втім, послугами нашого ДЕПОПу користувалися і користуються усі жителі Хмельниччини, котрим випала лиха доля інвалідності.
Тему колишнього підпорядкування Вінниці потроху забували. Одне діло – головне підприємство, зовсім інше – філіал. І ось, у 2010 році Мінсоцполітики на чолі з пані Денисовою, запропонувало розширити виробництво. З держбюджету були виділені чималі кошти на закупку імпортного устаткування. Тендер виграла Житомирська фірма «Індустріальний союз Полісся». “ІСП” зголосилося обладнати Хмельницький ДЕПОП найсучаснішим обладнанням Великобританії.
Під таке добре діло Мінсоцполітики видало кругленьку суму – 2,6 млн. доларів США.
Втім, Житомирські хлопці були при своїх ділах і насправді поставили хоча і якісне обладнання, але не «новяк». «Прокололися» хлопці з ІСП  на шляхових листах. Хмельницькі «крушники» почали ставити заводчанам ДЕПОПу запитання: де документи стосовно проходження митного контролю?; чому обладнання завозили не з Житомира, а з інших міст України? і так далі.  Коротше кажучи, справою зацікавилась Хмельницька обласна прокуратура. Підключились податківці. Далі – бойовик «маски-шоу» на ДЕПОПі, на трасі Житомир-Хмельницький та у головному офісі «ІСП». Допити, очні ставки та усе інше, як і має бути у справі про 22 млн.грн. Слідство встановило, що обладнання не закуповувалось у Великобританії. Цитуємо з матеріалів кримінальної справи – «Поставка на Хмельницький ДЕПОП низки станків, складових частин технологічного комплексу для виготовлення ортопедичного взуття були придбані за готівку у багатьох підприємствах України по занижених цінах і поставлені у Хмельницький по завищеним цінам».
За версією слідства «службова особа високого рангу в міністерстві праці та соціальної політики, маючи владний та адміністративний вплив на керівників та працівників структури підрозділів Міністерства, надавала вказівки про прискорення проведення тендера та вплинула на керівництво Хмельницького ДЕПОП, зокрема, тендерний комітет – на прийняття рішення по визнанню переможцем ТОВ «Індустріальний союз Полісся». Службову особу, щоправда, не встановили. Згодом справа загальмувалась. Наявні документи слідство передало судовій гілці влади. Житомирський суд заарештував лінію і передав нашому ДЕПОПу на відповідальне зберігання.
Остаточний розгляд справи відбувся після Революції Гідності, у липні 2014 року. Адвокати довели, що у переліку державної служби, посади «службова особа високого рангу» немає. Також, адвокати педалювали, що на «підсудних чинився моральний тиск», а «записи телефонних розмов не можуть вважатися доказами, оскільки слідство не зверталося до суду з проханням організувати прослуховування приватних розмов фігурантів».
Коротше кажучи, справу закрили. Не є особливим секретом прізвище «високої особи». Просто 2014 року повернулися до керма «антиянуковичі».
Спекотне літо 2014 року не давало спокою нашому ДЕПОПу. Приїхали представники з Вінниці і пред’явили наказ Мінсоцполітики №608, згідно з яким Хмельницький ДЕПОП знову підпадав під владу Вінницького підприємства і втрачав незалежність.
Втім, на захист нашого ДЕПОПу піднялись громадські організації «Правий сектор» та «Самооборона Майдану», долучились і нардепи. Коротше кажучи, наказ №608 пані Днисова відмінила.
Що то було? Мабуть НЛО? Та ні, любі друзі, ніяких потойбічних сил. Все просто. Протезування інвалідів, котрим переймається ортопедична галузь муляє очі приватному бізнесу. Особливо наш Хмельницький ДЕПОП зі своїми потужностями. Насамперед, з тим обладнанням, котре потрапило на наше  підприємство, хоча і напівкримінальним шляхом.
Слава Богу, що небайдужі активісти не дали вінницьким тітушкам захопити наш завод. Метою акції вінничан були не стіни підприємств, а обладнання, котре знаходилось, за рішенням суду 2014 року, на відповідальному зберіганні.
Операція «ліквідація», особливо з огляду на наказ №608 Мінсоцполітики, якраз був би в тему, але відстояли. Втім, виграний лише перший бій, уся війна ще попереду.
Сьогодні високопосадовці криком кричать про роздержавлення. Під цю тему потрапляють і підприємства на кшталт Хмельницького ДЕПОПу. Тільки 2016 року пройшли протезування 13 бійців нашої Хмельницької легендарної «вісімки». З фронту ще і ще, на жаль, йдуть інваліди. На нашому підприємстві є можливості не тільки виготовляти протези, але й реабілітувати інвалідів. Сфера відповідальності ДЕПОПу – вся область та прилеглі райони Вінничини та Житомирщини.
Згідно з законодавством, інвалід має право вибору протезування там, де йому вигідніше. А у Хмельницькому ДЕПОПі майже прекрасні умови.
Втім, це тільки перша перевага. Перспективи Хмельницького ДЕПОПу набагато більші. Ось як пише відомий активіст, що допомагає інвалідам, – Анатолій Савчук.
«Шановна спільнота, ви мабуть пам’ятаєте як ми всі разом у 2014 році відстоювали Хмельницьке державне Експерементальне протезно-ортопедичне підприємство і в судах, і на майдані перед Кабінетом Міністрів України, в пікетах під заводом.

ДЕПОП ХмельницькийХмельницький ДЕПОП
Тоді всім нам разом вдалося відстояти робочі місця хмельничан, протезно-ортопедичні вироби для хмельничан з інвалідністю, можливість реабілітації для діток з важкими формами ДЦП, реабілітаційне відділення для поранених учасників бойових дій, врешті-решт і податки в місцевий бюджет.
Дякую ще раз П. Розенко за проявлену державницьку позицію, за те, що не допустив руйнацію підприємства. Але сьогодні, випадково, взнаю від колег громадських активістів, що на заводі вже 7 років простоює обладнання для виготовлення спеціального ортопедичного взуття, яке користується попитом у громадян, що потребують його.
Викликає і обурення, і подив бездіяльність керівництва заводу, якому відомо, наскільки в області потрібне ортопедичне взуття високої якості, яке можливо виготовляти на простоюючому обладнанні.
Область має чи не найбільшу в Україні кількість осіб з інвалідністю, які потребують послуг цього унікального підприємства, область має величезну кількість громадян, що живуть на межі бідності через відсутність робочих місць – здавалося б гайда, запускаймо обладнання в роботу, додасться ще зо п’ять робочих місць, збільшиться кількість замовлень на взуття, і, відповідно збільшуватимуться надходження в місцевий бюджет, буде максимально задоволений попит на ортопедичне взуття мешканців області.
Але ні, мабуть керівникам заводу це не цікаво, мабуть вони не планують працювати для Хмельниччини, ліпше давати дорогу іншим фірмам з інших регіонів. Але що то за зацікавленість, сподіваюся, що на це питання дасть відповідь НАБ України.
Мені, як людині небайдужій, боляче спостерігати, як піднятий з руїн байдужості, силами ентузіастів та фанатів своєї справи, перспективний завод знову намагаються знищити, попри всі перспективні і сучасні плани по розвитку виробництва і реабілітації одночасно, що не робиться на жодному аналогічному українському підприємстві.
А ми кажемо, що там на горі щось не так відбувається, тут під носом бездіяльні керівники роблять те, що їм заманеться. Отже, я висловлюю недовіру керівництву заводу, виявляю сумнів щодо прозорості їхньої діяльності та щирості прагнень будувати європейську державу, за професіоналізм керівників, у такий важкий час для України, говорити взагалі немає сенсу.
Звертаю увагу керівництва області, міста на кричущу бездіяльність керівництва підприємством! Завод, як і Україну не здамо ні олігархам, ні ділкам! Небайдужі громадські діячі та об’єднання долучайтеся!
Щодо обладнання, частково воно вже використовується, але лише на початку лютого, директор підприємства видав наказ про включення наявного обладнання в експлуатацію. По-суті, це не погана лінія виготовлення форм для «модельного!» взуття для інвалідів. Поки-що подібний цех працює у Львові».
Добродій Савчук також наголошує, що розблокування арештованого обладнання дасть можливість утворити на ДЕПОПі ще кілька десятків робочих місць. Можливо, це перехоплює тему, на якій дуже комфортно почуваються львів`яни. Мінсоцполітиці все одно куди спрямовувати кошти за виготовлення як ортопедичного, так і модельного взуття для інвалідів. Повірте, інваліди також мають право не тільки на костилях та візках пересуватися. Особливо це стосується жінок. Так, доведеться вчитися у львівян. Але це нормально.
Схоже на те, що нарешті обласна влада дослухалась до аргументів громадських активістів щодо перспектив Хмельницького ДЕПОПу. Досягнута домовленість щодо проведення круглого столу у Хмельницькій ОДА у середині лютого.
Так що крапкою у цій кримінальній драмі може бути хеппі-енд.
 О. Александров

Коментарі

Всього коментарів: 0

Залишити коментарій
Увійти за допомогою: