Середа, 28 червня 2017

Події, Поділля

Ямпіль: безвідповідальне правління чи господар на місці?

Чим починається абетка децентралізації? Мабуть вона починається з того, що й кожна реформа – з волі людини, волі громади. Є воля, то й ніякі умисли про розхитування чи блокування не перешкодять. Це що в народі називається, собака лементує, а караван іде. Приклад селища міського типу Ямпіль у Білогірському районі і нагадує той облаяний караван, котрий іде за призначенням, хоч не всі йому раді – хтось із заздрості, хтось із недалекоглядності.

30.03.2017, 14:50

Ямпіль зустріч з журналістом

СНИ ПРО РЕФОРМУ
За перспективним планом добровільного об’єднання територіальних громад (ОТГ), попередньо напрацьованого два роки тому, у Білогірському районі мала утворитися зокрема ОТГ із центром у селищі Ямпіль. Крім селища і чотирьох сіл, які становлять локальну селищну громаду, в неї мали увійти населені пункти іще семи сільських рад. Про вигоди об’єднання мали розповісти людям на зборах, на сходах сіл. Але сільські голови обмежилися обговоренням питання із депутатами своїх рад, а вони не підтримали згуртування громад. І так, видно, добре – до минулого року всі ці сільради виявилися самодостатніми.
Внаслідок добровільного об’єднання Ямпільська ОТГ мала б орієнтовно дванадцять тисяч членів, а це майже половина жителів району, сконцентрованих на третині його території. Щоправда, на місцях залишилося б по старості на одне-два села, а депутатів було би обрано не до кожної з восьми рад, а до спільної – селищної. Зрозуміло, що депутатам не хочеться «вимирати» як вид. Хай без якоїсь там недоторканості, але можливість впливати на щось залишається й на цьому рівні. А людям?
Ну от до прикладу, податок із доходів фізичних осіб – зарплат, гонорарів, доходів від підприємницької діяльності. Як стверджують у фіскальній службі, це найбільший ресурс, котрий надходить у місцеві бюджети. Сорок відсотків від його обсягів зараз надходить у державну казну, а шістдесят залишається на місці.
На разі це означає, що шістдесят відсотків зібраного податку іде в районний бюджет і там розподіляється на фінансування відповідно до потреб, прийнятих програм соціального розвитку тощо.  Але коли утворена й діє ОТГ, то більш як половина справленого з доходів людей громади податку залишилася б на місці. І ближче до об’єднаної громади, і розпланувати на її потреби простіше, і проконтролювати витрачання цих коштів на місці легше. Це не те що годувати районні структури, доручаючи їм такий ресурс, не особливо його й контролюючи. Про які кошти йдеться? За приблизними підрахунками це півтора мільйона гривень, якщо йдеться про базу оподаткування по теперішній селищній громаді і близько шести мільйонів по перспективній Ямпільській ОТГ.
– Так, ми у Ямполі охочі до створення об’єднаної територіальної громади. І хоча в селах довкола нас людям передається настрій обраних ними голів «живемо одним днем», ми працюємо на перспективу, що така громада згуртується і у нас, – каже Іван Васильович Бурлака, вперше обраний селищним головою. – Ми он скоро й адмінприміщення відкриємо для того, аби в перспективі можна було розмістити і апарат ради й виконкому, і центр надання адміністративних послуг.

Іван Бурлака отримав підтримки в 51 відсоток голосів на місцевих виборах 2015 року

Іван Бурлака отримав підтримки в 51 відсоток голосів на місцевих виборах 2015 року

РЕАЛЬНІСТЬ ПОСТУПУ
Це довгобуд – тридцять років тому тут на території дільничної лікарні розпочали будівництво поліклініки. Проте дуже скоро скелет будівлі застиг і вже давно почав руйнуватися. Хоч і був він у центрі селища, нікому до нього не було діла. Аж поки селищний голова не переконав народного депутата України Андрія Шиньковича допомогти з виділенням коштів на добудову цього об’єкту.

Реанімований довгобуд

Реанімований довгобуд

– Із державного фонду регіонального розвитку нам виділили 2,8 мільйона гривень. Звичайно, умовою цього було співфінансування із місцевого бюджету. Селищна рада виділила майже триста п’ятдесят тисяч гривень,– уточнює селищний голова, – але в проект не було включено благоустрою території, тому ми подаємо заявку і на це. У жовтні тут стояли стіни, цегла яких уже добряче розлюсувалася, а вже у червні цього року адмінприміщення з центром надання адмінпослуг на дванадцять тисяч населення буде введене в експлуатацію.
Генеральний підрядник тут ТОВ «Ізяславтрансбуд», але будівельники, зайняті на роботах безпосередньо, то – місцеві жителі.

Тут буде центр надання адмінпослуг

Тут буде центр надання адмінпослуг

– А якщо усе ж таки реформа не дійде до Білогірщини і вам не вдасться створити об’єднану територіальну громаду, передбачену перспективним планом? – запитуємо в Івана Бурлаки.
– Повірте, гуляти не буде, – заспокоює він. – Оселимо тут філію школи мистецтв чи організуємо якусь службу, необхідну громаді, створимо тут нові робочі місця.

ЦІНА ПИТАННЯ
Про це не згадав депутат обласної ради Віталій Олуйко у своєму інтерв’ю, яке після публікації в одній з газет розсилалося по інших ЗМІ з регіонального відділення Антимонопольного комітету України, яким він керує. Повчаючи людей на місцях, як провадити децентралізацію, він чомусь почав тільки зарплати їхні рахувати.
Звичайно, якби тих двісті тисяч гривень, зекономлені у фонді оплати праці за підсумками року, були останніми грішми у бюджеті, то навряд чи депутати селищної ради їх пустили на премії. До речі, ці депутати, які прийняли рішення про преміювання, наполовину однопартійці згаданого депутата облради, який походить із цих же країв. Економія ж склалася через вакантні посади реєстратора і економіста, поки тривав конкурс на їх заміщення.
– Повірте, тих п’ятдесят тисяч гривень, котрі я отримав понад зарплату, до моєї сім’ї не дійшли, – з долею іронії повідомляє Іван Бурлака. – Оці кошти з державного фонду регіонального розвитку, з субвенції на розвиток інфраструктури окремих територій, оці проекти ремонтів реконструкцій… Це ж не іде сюди в глибинку просто так. Це відрядження до обласного центру, до столиці. Часом – на кілька днів.
А їздить Іван Бурлака власною машиною, яку зміг собі дозволити як підприємець, що створив успішний бізнес у селищі й районі ще до виборів 2015 року. А придбай він для селищної ради навіть дешевого службового легковика і найми на роботу водія – ціна питання була б на порядок вищою, ніж п’ятдесят тисяч.
А от результат цих відряджень – залучені кошти. І окрім згаданих 2,8 мільйона на адмінприміщення із ЦНАПом у селищну громаду під конкретні проекти зайшло іще понад півтора мільйона гривень. За ці гроші на умовах співфінансування реконструюється амбулаторія загальної практики сімейної медицини й замінюється система опалення у будинку культури. Вони розташовані у ще довоєнних будинках, споруджених як гарнізонний клуб і шпиталь колишнього прикордонного загону, що стояв тут до кінця тридцятих років минулого століття.

Нове змінює старе і в амбулаторії

Нове змінює старе і в амбулаторії

Ямпільська селищна громада спроможна фінансувати надання медичної допомоги вторинного рівня – утримувати стаціонарне відділення з цілодобовим утриманням пацієнтів, які переважно – люди похилого віку. Натомість медичною реформою громаді приписано мати максимум денний стаціонар у місцевій амбулаторії сімейної медицини – відповідно до функцій первинного рівня меддопомоги.
Попри те селищна рада, залучивши півтора мільйона гривень, капітально ремонтує приміщення «оптимізованої» дільничної лікарні, створюючи належні умови для цілодобового стаціонару. І в намірах відстояти інтереси громади селищний голова Іван Бурлака готовий іти найвищими коридорами влади.
– Якщо реформа передбачає розширення прав і повноважень місцевим громадам, то не обмежуйте їхніх можливостей, – звертається селищний голова до вище посаджених органів.

ГОСПОДАР НА МІСЦІ
У комплексі з культзакладом працює Ямпільська філія Білогірської районної школи мистецтв (сотня дітей охоплена позашкільним навчанням), краєзнавчий музей, дві бібліотеки. Він уже півстоліття чекає оновлення – відколи його відбудували з руїн (був розбомблений під час Другої світової війни).

Відвідувачі краєзнавчого музею

Відвідувачі краєзнавчого музею

– До нас у селище приїжджають сотні паломників-хасидів. Це люди із європейських країн, із США. До речі, завдяки їм ми змогли завести в нашу бібліотеку оптоволоконний Інтернет. Тут можна б і подумати про якісь спільні культурні заходи, культурні зв’язки, але як привести закордонних гостей у таку споруду? – бідкається директор будинку культури Сергій Басараб. – І от виявилося, що з таким головою справу можна зрушити з місця. Починаємо із системи опалення…

Ямпіль І от виявилося, що з таким головою справу можна зрушити з місця. Почали із системи опалення...

 

 І от виявилося, що з таким головою справу можна зрушити з місця. Почали із системи опалення...

І от виявилося, що з таким головою справу можна зрушити з місця. Почали із системи опалення…

Крім будинку культури, на території селищної ради є й інші заклади культури, чотири дитячих садки. За останній рік їм за кошти місцевого бюджету закуплено комп’ютери, оновлено меблі і постільну білизну. І попри освітню субвенцію на школи (у громади є Ямпільська школа І-ІІІ ступенів та Дідковецька І-ІІ ступенів) технічний персонал таки фінансується з бюджету селища. Але своїм чотиримільйонним бюджетом селищній раді доводиться підпрягатися й до фінансування шкіл.
– Я не розумію нашого районного фінансового відділу. Не можу від нього добитися формули розподілу коштів. І розходження бачу тільки в позиціях, у поглядах на децентралізацію: районній державній адміністрації принципово не вигідне гуртування територій в об’єднані територіальні громади, – коментує селищний голова.
Крім того, бюджет селища компенсує людям різницю в тарифі на постачання та відведення води – при встановленому тарифі у двадцять гривень за кубометр люди сплачують лише по дев’ять гривень. Інший комунальний тариф – 20 гривень за місяць за вивезення сміття. Всіх цих надходжень дуже мало для підтримання санітарного порядку. Воно коштує значно більше. Щось вдається, щось поки ні.

Колись тут було "гибле місце"

Колись тут було “гибле місце”

– Що не кажіть, а у Ямпіль прийшов господар, – заявляє пенсіонерка Валентина Перепелиця, місцева жителька,– хоч як, але зробив дороги, на які роками не звертали уваги, цвинтар розчистив – теж ніхто віками нічого там не прибирав. Він такий же, як ми – проста людина. Коли треба зробити, закачує рукава і робить сам. А чи всі допомагають? От у нас якось прорвало трубу, треба було крана, щоб відремонтувати, він пішов до керівника підприємства, який живе на цій же вулиці, де сталася аварія, але той не дав. То голова знайшов крана з іншого села і пригнав, щоб відремонтувати.
Гурт жінок, які поверталися зі зборів – Іван Бурлака скликав людей просто неба перед місячником благоустрою і показав непривабливість стихійних смітників – пригадують, як перед виборами в 2015 році їм розказували, за кого не голосувати. «Добре, що не послухали, а таки проголосували за Івана Васильовича. А проти тих, хто таке говорив, можемо і з вилами чи там із чим піти», – розпалюються ямпільчанки.
– Світла не було по центральній вулиці, а він зробив. Людям не було як виїхати до центральної вулиці в непогоду – інші й за п’ять років того не зробили, хоч і в обласній там чи у Верховній радах засідали… Він з людьми спілкується, робить сходи кожного села – Лепесівки, Нурилова, Паньковець, Дідковець, – перераховує інші здобутки в селищі пенсіонерка Віра Онисимівна Легейда. – Всім не вгодиш. Ви ж знаєте, як ото люди: один раз допоміг, другий. На третій щось не зміг – і вже рознесуть так, начебто і не було нічого доброго.
Яких то зусиль коштувало в умовах такої собі обструкції з боку місцевих підприємців? Шість тисяч тонн відсіву на ремонт сільських і селищних доріг возили із кар’єру на Тернопільщині машини з товарним знаком «Епіцентру». У цьому теж відчувається підтримка народного депутата України, що вийшов із цієї бізнес-структури під девізом «За конкретні справи».
– Я сам бізнесмен із солідним стажем, був депутатом районної ради, балотувався до обласної. Але коли переді мною поставало питання про формат співпраці бізнесу із владою, то моя позиція була така: має бути порядок, – висловлює Іван Бурлака своє бачення, яке дало йому 51 відсоток голосів «за» під час голосування на виборах до місцевих рад. –Звичайно, бізнесові зараз не легко – державна політика його по суті знищує. Є у нас в планах створити селищну програму підтримки малого бізнесу, але хай знайдемо досить кваліфікованого економіста для обґрунтування такої програми.

ТРІЙЦЯ
Що не кажіть, а місцевий бізнес поки дуже вразливий. Наприклад, коли автодорога державного значення, що проходить через Ямпіль, була у доброму стані, то нею користувалося дуже багато людей. Транзитне становище селища оберталося прибутками місцевим готелям і ресторанам, які мали добру славу, наприклад, і в столиці. Державну дорогу розбили численні ваговози, а на її відновлення за державний кошт поки надій немає. Громада ж покладає надії на владу. Селищна влада поки їх виправдовує, вся вище сидяча – на жаль…
Окрім вилучення державою з селищного бюджету згаданого вже податку на доходи фізичних осіб, завдяки високим чиновникам мимо тутешньої скарбниці тепер іде й півмільйона гривень акцизного податку з роздрібної торгівлі нафтопродуктами. Але керівництво селища веде перемовини з фермерами і керівниками агрофірм і холдингів – «Україна-2001», «Миронівський хлібопродукт», ФГ Іващука – про соціальне партнерство. Якби, за його підрахунками, вони перерахували у бюджет по сто гривень за гектар оброблюваної землі сільськогосподарського призначення, то громада отримала б на свій розвиток іще додатковий мільйон гривень. Таке партнерство вже практикується в багатьох місцях.
Безоглядне надання їм в оренду земель оголило запас селищної ради. А кілька десятків гектарів навколо кожного із сіл громади зараз украй необхідні. Маючи їх, селищна рада уже б розпочала створення виробничого кооперативу із заготівлі й виробництва молока. Є вже напрацювання і відносно майбутніх інвестицій, і за рахунок грантових коштів. «Це необхідно насамперед селянам, – зауважує Іван Васильович Бурлака. – Адже вони поставлені в залежність перед монополістами на ринку, які платять за молоко з приватних селянських господарств за мізерними цінами. І найгірше – що люди не можуть на це вплинути, та й влада і контролюючі органи поки безпорадні виправити ситуацію. А у власному кооперативі, де акціонерами були б самі члени громади – зовсім інші стосунки ніж стосунки між виробниками сировини й переробниками, інші принципи розподілу прибутків».
Історично Ямпіль – єврейське містечко, характерне підприємливою іскоркою. Тепер – українське селище, яке прагне позбутися своєї другосортності. Он і своє свято у громади появилося – на другий день Трійці. Перспективи, які може принести йому адміністративно-територіальна реформа, дають йому і навколишнім селам таку можливість. І справа піде, лише більше сміливості, ще більше відповідальності, і – патріотизму. То виявиться справді святою трійцею нашого становлення.
Михайло Цимбалюк

Коментарі

Всього коментарів: 0

Залишити коментарій
Увійти за допомогою: