Вівторок, 24 квітня 2018

Аналітика, Погляд

Куди дівається наша європейська зарплатня?

Спостерігаючи за підвищенням «економічно обґрунтованих комунальних тарифів», мене не покидає відчуття недомовленості. Вся країна працює, а сплатити квартплату можуть одиниці. Тарифи високі, зарплати маленькі, держава допомагає. Півкраїни малозабезпечених трудящих! Тож державі вигідно, щоб люди «працювали не заробляючи»?

23.08.2016, 15:36

Європейська зарплатня

СПРОБУЄМО РОЗІБРАТИСЯ І ЗНАЙТИ ВІДСУТНЮ ЛАНКУ
Є дві сторони протистояння – Уряд і населення. Обидві сторони виставляють вагомі аргументи:
• Уряд обґрунтовує подорожчання – «тарифи не відповідають ринковій вартості, галузь руйнується, потрібна модернізація», а населення обурюється – «нічим платити, зарплатня маленька».
• Уряд пропонує субсидії, а населення ображається – «у нас півкраїни малозабезпечених? не треба подачок, дайте можливість заробити…».
• Уряд роз’яснює свої добрі наміри – «прибираємо корупційну олігархічну наживу». Народ оживився – «о-о, як це цікаво». Підключаються політики і вимагають «прозорості тарифів, щоб виявити ту саму корупційну складову».
• Уряд не відступає і починає тиснути темою «субсидії та соціальні гарантії». Народ трохи заспокоюється, субсидії нараховуються практично всім, в тому числі людям без офіційного місця роботи. Народ владу не любить, але потихеньку «відчуває турботу держави». Адже простого селянина особливо не турбує «звідки гроші на субсидії?»
Слухаю ось це все, і виникає відчуття недомовленості, чогось в цій тарифної теми не вистачає. І тут бачу в телевізорі народного депутата, який говорить в ефір непопулярні речі – «Наші люди до сих пір НЕ розуміють, що державних грошей нема, а є податки громадян. І субсидії сплачує НЕ держава, а працюючі громадяни, яких фактично обклали подвійнім податком. Чим більше буде субсидій, тим менше буде офіційно працюючих підприємств, а потім… Кінець». Сказано коротко, соковито, без реверансів. Ось така сувора правда, дуже важка для сприйняття пересічним населенням. І яка би гірка вона не була, але «пацієнтів доведеться лікувати».
Це було перше просвітлення, відчуття невизначеності трохи відійшло.
Думав цю тему розглянути на експертному рівні. Обдзвонив пару відомих людей, народ зацікавився, але до вересня нереально зібрати круглий стіл (відпустка і таке інше).
Проходить день, а мені все одно свербить, «спинним мозком відчуваю» чогось не вистачає. Тарифна інформація переслідує всюди – на вулиці, вдома, в транспорті, з кожної розетки і газети віщають «високі тарифи, соціальні гарантії, субсидії, маленькі зарплати, зубожіння населення».
Загалом, тема тарифів – це тема про гроші.

«РАЗ В СТРАНЕ БРОДЯТ КАКИЕ-ТО ДЕНЕЖНЫЕ ЗНАКИ, ТО ДОЛЖНЫ ЖЕ БЫТЬ ЛЮДИ, У КОТОРЫХ ИХ МНОГО», — ОСТАП БЕНДЕР «ЗОЛОТОЙ ТЕЛЕНОК»
Перифразуючи великого комбінатора: «Якщо в країні є гроші, то у природних монополій їх повинно бути багато», а в «комунальних тарифах» грошей має бути дуже багато!
Мозок підказує – «копаєш в правильну сторону, думай, думай».
І тут на допомогу знову приходить телебачення (хай йому грець). Хтось із правителів-реформаторів, захищаючи подорожчання газу, видає – «… відсунути олігархічний вплив, створити ринок комунальних послуг, привести ціни на енергоносії до ринкових світових, підприємству «НафтоГаз України» провести модернізацію …». Стоп! Немов спалах в мізках – «Стоп, ось це воно, ПІДПРИЄМСТВО!». Табличка з назвою «НафтоГаз України» не може заробляти гроші, це роблять люди, які працюють на цьому підприємстві. Значить – у цих «газових людей» багато грошей, як «гуталіну на гуталіновій фабриці», ось їм звезло так звезло!
Зупинився, міркую:
Ну зрозуміло, радикальні реформи – «соціальні ціни» закінчилися, почалися саме ринкові. Уряд через підприємство монополіста встановило в Україні європейські ціни на газ. Отже, і зарплата українців теж повинна підтягуватися до ринкової європейської. Але це фантастика, бо, бо …, знову у мене картинка не складається.
А ну-ка зайдемо з іншого боку, підемо логічним шляхом, підемо разом:
1.Підприємство монополіст «НафтоГаз України» продає товар за світовими цінами.
2.Товар виробляють люди, які працюють на цьому підприємстві.
3.Отжео, зарплатня на українському газовому підприємству-монополісті повинна відповідати зарплатні аналогічного підприємства Європи або США. Логічно ж!
Продовжуємо думку: директор, інженери, менеджери, слюсарі, секретарки, прибиральниці «НафтаГаз України» повинні отримувати європейську зарплату. І всі відомчі газові підприємства мають такий же обов’язок перед своїми працівниками. Смішно? Та не зовсім, факти річ уперта – ми заплатили в це підприємство європейську ціну, гроші у них є! У конкретному «облгазі, міськгазі, райгазі» з’явилися гроші на оплату європейської зарплати всім співробітникам.
Це популізм? Ні, це проста математика. Ще раз – жителі України купили у монополіста «НафтаГаз України» газ за світовою ціною, значить, у відповідного підприємства на розрахунковому рахунку вже з’явилися великі гроші, величезні гроші. Простий селянин таку суму навіть усвідомити не може.
Пазл склався, голова прояснилася, але рано я радів. Клятий телевізор видав мовою чиновника – «Україна давно торгує за світовими цінами, і для розширення ринку нам треба диверсифікувати законодавство, бла бла бла …». Моя підсвідомість відреагувала миттєво, з сарказмом продовжила розумного реформатора – «ціни світові, але зарплатню європейську українці не отримують», потім подумав і додав – «так ми ніколи і не вимагали європейську зарплатню» (мітинги в курилці і мрії у Фейсбуці не беремо до уваги).
Однак є ж привід для радості – можна порадіти за працівників монополіста «НафтоГаз України», ох вони зараз заживуть… І не сіють, і не орють, але знатно крутять кран!
Сюди ж додаємо монополіста «Вугілля України». Наші ТЕЦ купують українське вугілля за новою розрахунковою світовою ціною «Роттердам +». Товариші шахтарі! – в касі шахти з’явилися величезні гроші, вас чекає європейська зарплатня. Ідіть в касу!
На черзі підняття цін на електрику і, дуже сподіваємося на європейську зарплатню в Обленерго. Віримо, у них вийде!..
Телевізор вирішив «добити» мене відсутньою ланкою і видав: «наші вагомі торгові досягнення – зерно, метал, добрива, кури, яйця..».
Гаразд, давайте разом порадіємо і за наших експортерів:
• Метал. Україна багато років продає метал за світовими цінами. Товариші металурги – в касі вашого заводу знаходяться величезні гроші, ви їх заробили. Вимагайте європейську зарплатню!
• Хімія. Україна крупний виробник і світовий експортер мінеральних добрив.
Товариші робітники – в касі вашого хімкомбінату скупчилися зароблені вами величезні гроші, ваша європейська зарплатня. Вимагайте!
Можна і далі продовжувати – зерно, шоколад, горілка, кури, яйця тощо.
Виявляється, багато чого виробляє і продає Україні за світовими цінами. А зарплатня мізерна, народ на межі виживання. Цікаво, люди, що працюють на цих підприємствах, замислювалися про аналогію зарплат «у нас і у них»?
Подивіться на картинку і зрозумієте чому «вони краще живуть»:

Тарифи1

Структура собівартості скрізь однакова: «Сировина + робота + прибуток = ціна товару»
Ця картина відома всім комерсантам, банкірам, чиновникам, податківцям, поліціянтам, законодавцям:
♦ додаткові видатки в Україні = переведення в готівку для тіньової зарплати і такого ж доходу власника.
♦ В українській собівартості частка зарплатні в рази менше Європейської.
♦ В українській собівартості податків мало, бо «оптимізація для корупції».
Про «білу і чорну зарплату» теж всі знають. Ну то таке, іншим разом.
Мета цієї статті – змінити дискурс і рефлексію трудящих, повернути «підвищення комунальних тарифів» в бік «збільшення зарплатні», показати приховані можливості. Прийміть її як інструкцію. Панове політики і профспілки, Ваш вихід.
У «української зарплатні» немає популізму, а є цифри. Якщо підприємство продає товар за світовими цінами, то і зарплата повинна бути відповідною. Дійте.

Юрій Кальченко, “Хвиля

Коментарі

Всього коментарів: 0

Залишити коментарій
Увійти за допомогою: