Вівторок, 24 квітня 2018

Виховання, Життя

Тисяча способів подружити братиків і сестричок

Майже у всіх сім’ях, де є діти різної статі, час від часу виникають конфлікти, коли брат і сестра, особливо різного віку, не знаходять спільної мови, що є стресом як для самих дітей, так і для батьків, які не можуть їх примирити.

24.05.2016, 13:01

братики і сестрички

Радимо скористатися практичними порадами сімейних психологів, як можна знайти підхід до дітей та досягти гармонії і дружби між ними:

– Завжди давайте діткам можливість дбати одне про одного (проте в жодному разі не змушуючи, а заохочуючи і хвалячи ініціативу): якщо одна дитина ображає іншу, слід зачекати певний час, щоб винний спробував утішити ображеного, а не поспішайте особисто заспокоювати і мирити їх. Кривдник таким чином зрозуміє, що може не лише псувати атмосферу, а й робити її дружньою.

– Підказуйте дітям, як саме вони можуть допомагати один одному, навчати, робити щось разом.

– Говоріть не що любите всіх дітей рівносильно, а наголошуйте на індивідуальності і важливості кожного окремо.

– За жодних умов не порівнюйте ваших дітей між собою! Це дуже важливо! Всі діти різні! Навіть коли порівняння виглядає позитивним для обох, воно може спровокувати дітей до подальших змагань. Можна порівнювати досягнення кожної дитини з його досягненнями попередніми.

– Не навішуйте ярлики і не давайте дітям визначені фіксовані ролі в родині. До прикладу, коли одну дитину вдома називають “наш спортсмен” або “художник”, то це робить цю сферу розвитку для решти дітей в сім’ї недоступною, нецікавою, а сама дитина почувається змушеною відповідати цьому званню, навіть коли їй хочеться змінити своє хобі.

– Намагайтеся приділити час кожній окремій дитині наодинці, без участі інших.

– Якщо обоє вимагають вашої уваги водночас, слід час від часу переключатися на старшого повністю, навіть коли молодший ще зовсім маленький і здається, ніби його потреби наразі важливіші.

– Не придушуйте конфлікти, дайте дітям право відчувати негативні емоції один до одного, навчайте їх правильно і чітко висловлювати свої відчуття і пробачати.

– Не намагайтеся постійно розсуджувати і виносити власний вердикт стосовно конфлікту, що виник. Іноді ваша участь має обмежитися просто тим, що ви вислухаєте всі сторони і визнаєте їх право відчувати злість, невдоволення та образу. Коли діти виговорять власні претензії і невдоволення батькам, їх напруга стосовно один до одного піде на спад.

– Озвучуйте невисловлені емоції при конфліктах, коли самостійно діти їх ще не розуміють і не можуть пояснити.

– Не приймайте жодну зі сторін у конфлікті, адже навіть ініціатор агресії спочатку сам відчуває розгубленість від нездатності робити щось по-своєму.

– Нагадуйте усілякі позитивні моменти, котрі нещодавно відбувалися, до прикладу, як одна дитина потурбувалася про іншу, допомогла, насмішила, виручила. Підкреслюйте те, що вони роблять це через любов один до одного.

– Наголошуйте, що сім’я – це найвища цінність, адже брат чи сестра  будуть поряд, навіть коли діти виростуть, як би сильно вони зараз не сварилися.

– Пам’ятайте, що старші діти так само залишаються вашими дітьми, вони так само маленькі, і не припустимо вимагати від них більше тільки тому, що ті “вже великі” і вимушені терпіти, примирятися, допомагати, чекати і т.д. лише тому, що в сім’ї є хтось ще молодший.

– Не змушуйте старших опікуватися молодшими, не ставте їм за обов’язок якісь щоденні рутинні домашні справи, такі як прибирання за молодшим, годування його, переодягання тощо. Коли дитина проявляє бажання допомогти, робити це постійно – це варто і треба приймати та заохочувати. Проте дитина в той же час повинна мати право вибору, а також можливість змінити власну думку і перестати виконувати ту роботу.

– Виробляйте прив’язаність між дітьми в залежності від до вікових рівнів, давайте дітям вільно торкатися один одного, вчіть їх бути обережними, ніжними, не уникайте фізичного контакту старших з немовлятами, не бійтеся цього!

– Не варто завчасно давати старшій дитині хибних сподівань, що немовля народиться і відразу зможе з нею гратися чи буде її любити. Старайтеся описувати близьке майбутнє, що чекає на вашу сімю, якомога реалістичніше, готуйте дітей морально, розповідайте, що гратися малюк зможе  нескоро, а в перший час буде більшість часу плакати, їсти і багато спати, а також часто лежати на маминих ручках.

– Заохочуйте цікавість і турботу старшої дитини про молодшу, контролюйте і навчайте, як це правильно слід робити (водити його за ручки, навчаючи ходити, годувати з ложечки і т.п.), не обмежуйте їхні контакти тоді, коли старша дитина щиро проявляє бажання зблизитися емоційно з молодшою, навіть коли у неї на початку виходить не надто добре. Це надто тендітне бажання і його легко зруйнувати обмеженнями, заборонами або своєю надмірно бурхливою ​​реакцією.

– (Важливо!) Не розділяйте дітей після народження молодшої дитини, не віддавайте старшу на виховання няні, бабусям. Пам’ятайте, що більше часу діти проводитимуть порізно, то менше у них шансів навчитися мирно співіснувати, пізнати один одного, звикнути, співналаштуватися.

– Поставте дитячі ліжечка поруч в кімнаті, щоб вони були навіть фізично ближче одне до одного. Якщо дітям подобається, можна також влаштувати їм спільний сон.

братики і сестри

– Давайте старшій дитині побути малюком, якщо їй хочеться (дозволяйте полежати трохи в дитячому ліжечку, носіть її на ручках, допомагайте вдягатися і навіть годуйте з ложечки і т.д.). Хай дитина має змогу відчувати себе дитиною і знає, що про неї також потурбуються!

– Влаштовуйте спільні купання, валяння на ліжку, сидіння на колінах батьків. Це не лише захопливо і цікаво, але і корисно.

– При перегляді фотографій і родинних відео підкреслюйте схожість між дітьми і відзначайте їх індивідуальність та неповторність в одному і тому самому віці.

– За можливості виділить кожній дитині зону виключно для її речей, не дозволяйте іншим членам сім’ї брати їх, завчасно не спитавши дозволу господаря.

– Враховуйте особисті інтереси та індивідуальні потреби кожної дитини (не обирайте між танцями доньки і футболом сина, і ні в якому разі не записуйте доньку на футбол “за компанію”).

– Організовуйте спільні родинні справи і події, такі як гірські походи, сімейні пікніки і поїздки).

– Одягайте дітей схоже, хоча б в одній кольоровій гамі або в однаковий предмет (шапки, взуття, сумки), але не ідентично!

– Вибирайте з одним з дітей подарунки для іншого, при цьому обговорюючи, чим ті цікавляться, що саме люблять.

– Вчіть старшу дитину, чим вона може розважити молодшу, щоб їхня спільна гра була результативною і взаємоцікавою: видайте їм якусь іграшку для занять, хай навчає малюка неважким діям в спільній грі, забавляє. Так ви навчите старших дітей відчувати відповідальність за розвиток молодших, а заодно і отримувати насолоду від часу, проведеного разом.

 

Коментарі

Всього коментарів: 0

Залишити коментарій
Увійти за допомогою: