Сьогодні вкотре піднімемо надважливу тему, яка є основою і майбутнім нашого суспільства – захист наших дітей. Від чого ж, чи від кого потрібно захищати дітей? Чому діти потрапляють у складні життєві обставини? Що включає в себе соціальний захист дітей? І як кожен з нас може вплинути на те, щоб наші діти були захищені і зростали щасливі в люблячих та турботливих родинах?
Сім’я – осередок суспільства
Кожен знає, що діти народжуються в сім’ї і відповідальність за їх майбутнє, за їх розвиток та виховання в першу чергу лежить на батьках дитини. Сім’я є тим найкращим і єдиним місцем для повноцінного розвитку для зростання дітей.
Сім’я є основою будь-якої держави і інтегральним показником її розвитку, який відображає реальний моральний стан суспільства. Сім’я є могутнім фактором формування демографічного потенціалу. Від сім’ї залежить виховання наступних поколінь, що є передумовою розвитку та процвітання держави. Саме тому суспільство найбільше має бути зацікавлене в фізично й морально здоровій сім’ї, яка здатна реалізувати свій соціальний та виховний потенціал і відтворювальну функцію, здатна забезпечити не лише власне виживання, а й розвиток наступних поколінь, а значить і розвиток держави. І від того, наскільки будуть створені сприятливі умови в державі для всебічного розвитку сімей, залежатиме й майбутнє процвітання суспільства.
Сьогодні, як ніколи сім’ї в Україні, і в нашій Хмельницькій області зокрема, у своїй більшості знаходяться в кризі. Високий рівень дошлюбних стосунків, високий рівень розлучень, народження дітей одинокими матерями, низький рівень матеріального забезпечення сімей – це лише неповний перелік проблем, у яких є спільні причини. Це фактор духовного і морального стану суспільства та соціальні фактори (рівень матеріального доходу, безробіття, спосіб життя, шкідливі звички, харчування тощо). Основна ж причина – це втрата сімейних цінностей, що призводить до втрати відчуття відповідальності за долю не тільки рідних людей, з якими ділиться дах над головою, але й за долю власних дітей, а звідси і збільшення кількості неповних сімей, соціальних сиріт та зростання рівня насилля в сім’ях.
Як наслідок, маємо збільшення кількості родин, які опинились у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, через що під удар попадають діти, які можуть стати соціальними сиротами при живих батьках, через неспроможність батьків виконувати свою функцію належного піклування.
В цій ситуації найбільш вразливими залишаються багатодітні сім’ї. У Хмельницькій області станом на 01.07.2021 р. проживає 12 185 багатодітних родин, в яких виховується 42 485 дітей. Натомість сімей, що стоять на обліку, як такі, що знаходяться у складних життєвих обставинах — 3 391. В цих сім’ях виховується близько 5 тисяч дітей.
Надважливим для них є питання отримання широкого асортименту якісних соціальних послуг. І тут на допомогу мають прийти органи місцевого самоврядування, які мають забезпечити підтримкою і фізичною (допомога соціальних працівників в побуті чи додаткові заняття вчителів у школі) і моральною (психологічна підтримка, просвітницька робота, допомога в опануванні нових навичок і знань, залучення до активного громадського життя), аби кожна родина якнайшвидше подолала складні життєві обставини і повернулася до нормального життя.
Актуальним у цей період є і отримання пільг та соціальної допомоги від держави малозабезпеченим сім’ям. Ці виплати останнім часом суттєво скоротили і для багатьох це ще ускладнило і так вкрай важке матеріальне становище. Але та ж місцева влада може сприяти розвитку волонтерства та взаємодопомоги серед мешканців своєї громади.
Зрідка дитина сама потрапляє у складні життєві обставини – зазвичай діти стають заручником проблем, з якими стикнулися їхні батьки. Але в суспільстві часто буває так, що люди «засуджують» усю сім’ю: не тільки дорослих, що не впоралися з життєвими проблемами, а й дітей, які не мали ні вибору, ні можливості на щось вплинути. І це ще одна проблема, яку мають розв’язати органи місцевого самоврядування на місцях, борючись зі стереотипами та упередженим ставленням.
До речі особливо складно виживати родинам в селах,-де немає офіційної роботи, що є однією з умов отримання допомоги від держави. До прикладу, без розгалуженої структури надання адміністративних послуг в громадах навіть стати на облік у центр зайнятості для більшості є недосяжним: мала кількість автобусних рейсів у село, а значить труднощі з доїздом; роботу пропонують часто в інших населених пунктах, до яких дуже складно і водночас дорого доїжджати, а ще треба наварити їжі та допомогти з навчанням (чого варто дистанційне) трьом-п’яти дітям, доглянути город чи худобу тощо.
Загрози, за яких дитина може потрапити у складні життєві обставини
Оскільки ми говоримо про родини з дітьми, а саме про соціальний захист дітей, то уряд визначив, які саме діти вважаються такими, що потребують особливої допомоги та захисту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 585 було розширено перелік чинників, що можуть зумовити складні життєві обставини дитини, а також перелік обставин, які можна розцінювати як жорстоке поводження з дитиною та загрозу її життю та здоров’ю, зокрема:
— часткова або повна втрата дитиною рухової активності, пам’яті;
— наявність у дитини невиліковної хвороби, хвороби, що потребує тривалого лікування, психічних та поведінкових розладів, зокрема внаслідок вживання психоактивних речовин;
— інвалідність;
— бездомність;
— наявність у дитини поведінкових розладів через розлучення батьків;
— ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків з виховання дитини;
— втрата дитиною соціальних зв’язків;
— шкода, заподіяна дитині та її сім’ї пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією;
— жорстоке поводження з дитиною, у тому числі пов’язане з:
— будь-якою формою рабства або практикою, подібною до рабства, зокрема продажем дітей та торгівлею ними, борговою залежністю, примусовою чи обов’язковою працею, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
— використанням, вербуванням або пропонуванням дитини для зайняття проституцією, виробництва творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм, інших предметів порнографічного характеру;
— роботою, яка за характером чи умовами виконання може заподіяти шкоду фізичному або психічному здоров’ю дитини;
-використанням дитини в жебрацтві, втягненням її в жебрацтво (систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб);
— втягненням дитини у злочинну діяльність, залученням її до вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин;
— діями, що призвели до виникнення обставин, за яких дитина стала очевидцем злочину проти життя, здоров’я, волі, честі, гідності, статевої свободи, статевої недоторканності особи;
— діяннями (діями або бездіяльністю) домашнього насильства, внаслідок якого дитина постраждала або свідком (очевидцем) якого вона була;
— діяннями (діями або бездіяльністю) домашнього насильства, в якому дитина є кривдником;
— вчиненням булінгу (цькування) стосовно дитини чи дитиною;
— загрози життю або здоров’ю дитини, у тому числі пов’язаної з:
— незабезпеченням дитини належним харчуванням, необхідною медичною допомогою, відповідним для її віку доглядом;
— залишенням дитини віком до семи років або дитини у безпорадному стані (хворої, з обмеженням життєдіяльності тощо) в приміщенні, громадському або іншому місці без нагляду осіб, які досягли 14 років;
— залишенням дитини віком до десяти років більше ніж на півгодини на вулиці без відповідного для природно-кліматичних умов одягу або без дотримання відповідного для віку температурного режиму;
— залишенням дитини під наглядом осіб з наявними ознаками алкогольного чи наркотичного сп’яніння, перебування під дією психоактивних речовин, вираженого психічного розладу;
— невідкладним станом батьків дитини, що є прямою загрозою їх життю та здоров’ю або їх оточенню;
— обставинами стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій, збройних конфліктів тощо;
— наявною у правоохоронних органів інформацією про можливий та/або підтверджений факт вчинення злочину проти життя, здоров’я, волі, честі, гідності, статевої свободи, статевої недоторканності дитини, у тому числі викрадення, торгівлі дітьми.
Як бачимо, перелік загроз для розвитку та зростання, а деколи і життя дітей чималий. Та чи достатньо у сучасному суспільстві виявляти дітей, які вже опинилися в таких жахливих обставинах, аби їх звідти врятувати а потім довго проводити реабілітацію та соціалізацію? Чи не маємо ми, дорослі, надавати підтримку родинам, поки вони не потрапили у складні життєві обставини і не потягли за собою дітей? Як нашому суспільству захистити наймолодших його учасників від такої долі?
Як захистити українські родини і дітей?
Це складно і водночас просто: кожен може почати з себе.
— Не складно підтримати дитину, не складно сказати добре слово, не складно приділити час та вислухати. Адже, велика допомога починається з маленьких речей.
— Не бути байдужими і до чужих дітей. Не мовчати, коли бачиш, як хтось ображає дитину. Саме такий підхід може своєчасно виявити більш глибші проблеми у сім’ях і вчасно відреагувати на кризу.
Це складно і водночас просто: влада і суспільство мають об’єднати свої зусилля.
— Співпраця державних структур, органів місцевого самоврядування та громадського сектору (громадських організацій, активістів та волонтерів) дасть плідні позитивні результати і допоможе вирішити більшість проблем, пов’язаних із захистом та благополуччям кожної дитини. Адже це покращить комунікації між такими родинами та тими, хто хоче, може чи повинен допомагати їм. Це сприятиме індивідуальному і водночас комплексному підходу (в межах компетенції кожного учасника) до родин, навіть до вжиття необхідних заходів спрямованих на дотримання найкращих інтересів кожної дитини (вилучення дитини з сім’ї,-де їй загрожує небезпека та тимчасове чи постійне розміщення у прийомній родині).
— Створення міждисциплінарної команди, членами якої мають бути представники влади тих відділів і структур, які дотичні до питань захисту прав дітей та представників громадських і благодійних організацій. Тісна співпраця усіх допоможе якнайшвидше вирішити проблеми дітей, які так потребують нашої з вами допомоги.
— Залучення до громадської діяльності, просвітництва та комунікацій представників тих родин які змогли подолати складні життєві обставини та стали повноцінними членами суспільства. Вивчення і поширення досвіду тих, хто успішно подолав певні життєві обставини.
Але, найголовніше, що вже потрібно починати робити, то це створити всі необхідні умови для повноцінного розвитку української сім‘ї. Вчасно надавати підтримку родині, не доводячи ситуацію, коли її поглине криза. Адже у спроможних і благополучних сім’ях, дітям будуть створенні найкращі умови турботи та захисту.
З цією метою потрібно напрацювати концептуально нові підходи щодо зміцнення і підвищення статусу сім’ї в Україні, запроваджувати систему комплексних заходів економічного, правового, соціально-культурного та організаційного характеру, спрямованих на поліпшення становища українських сімей.
Таким чином, сьогодні виникла гостра потреба у формуванні нової державної політики у сфері сімейних відносин, яка має базуватись на гаслі: «Благополучна сім’я – пріоритет державної політики».
З метою вирішення згаданих проблем необхідно розв’язати низку завдань, а саме:
— пропагувати сімейні цінності;
— сприяти закріпленню виключної ролі сім’ї в суспільстві – сім’ї, яка будує свої стосунки на паритетних засадах;
— розробити та реалізувати комплекс заходів з метою викорінення негативних явищ в сімейних відносинах (конфлікти, насилля, розлучення та ін.);
— вдосконалити інформаційно-просвітницьку роботу з сім’ями;
— надавати сім’ям постійну психологічну, юридичну, соціально-економічну та медичну допомогу.
Сьогодні держава ініціює і сприяє створенню та розвитку в громадах необхідних соціальних послуг для вразливих верств населення, в тому числі і для родин та дітей, що опинились у складних життєвих обставинах. Чи скористаються громади такою можливістю, чи потурбуються про соціальні потреби своїх мешканців? Адже, попередити проблему завжди краще, ніж потім її вирішувати.
Сьогодні у громад є багато можливостей і повноважень для того, щоб допомагати своїм мешканцям, зберегти сім’ї і дітей у родині. І саме на громади велика надія – зрушити усталені стереотипи і нарешті надати сім’ям та дітям необхідну підтримку! Такі родини стануть надійною опорою для громади: від наповнення бюджету до людського ресурсу, що може реалізувати ініціативи і розбудовувати громаду.
Тільки спільними зусиллями ми зможемо досягти найкращої мети – щоб кожна дитина зростала і отримувала належний догляд та виховання в люблячій, благополучній родині!
Тетяна Воронцова
Коментарі