До юристів нерідко звертаються люди, які працювали на підприємстві, а потім пішли на військову службу за контрактом.
Дуже часто з однаковими проблемами – роботодавець не виплачує середню заробітну плату або взагалі звільняє з роботи. Як бути в цій ситуації – пояснюють фахівці системи безоплатної правової допомоги.
Збереження заробітку на підприємстві та місця роботи у період військової служби за контрактом
Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених Законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу» і «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до законодавства про працю, в тому числі й Кодексу законів про працю (далі – КЗпП).
Згідно з частиною третьою статті 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі, незалежно від підпорядкування та форми власності, і у фізосіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Держбюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Підставою для збереження за співробітником робочого місця, посади та середнього заробітку є повістка. Порядок видачі повісток регламентовано Положенням про підготовку і проведення призову громадян України на строкову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 № 352.
Розрахунок середньої заробітної плати відбувається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. Розрахунок здійснюється за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата. В цій ситуації такою подією буде день зарахування до списків особового складу військової частини особи, яка уклала контракт про проходження військової служби.
До розрахунку включаються як основна заробітна плата, так і різного роду доплати та надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років тощо). Не враховуються виплати за виконання окремих доручень або ж одноразові виплати, зокрема компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, компенсаційні виплати на відрядження і переведення тощо.
Як отримати борги із заробітної плати за минулі роки?
Заборгованість із виплати заробітної плати – це сума своєчасно невиплаченої заробітної плати всім категоріям працівників, а саме: штатним працівникам, особам, які не перебувають в обліковому складі підприємства – сумісникам і працюючим за договорами, а також звільненим працівникам.
Невиплата заробітної плати є посяганням на право на саме життя (правова позиція Конституційного Суду України, викладена в його Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008, за якою право заробляти собі на життя є невід’ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпідпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).
У випадку невиплати заробітної плати працівник має право:
1) звернутись до роботодавця з письмовою вимогою щодо виплати заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари й тарифи на послуги.
2) У разі відмови провести сплату та компенсації, працівник має право звернутися до територіального органу Державної служби України з питань праці. Інспектор праці проведе інспекційне відвідування суб’єкта господарювання, за результатами якого, у більшості випадків, питання вирішується позитивно.
3) При відмові виплатити заробітну плату або інші виплати, працівнику слід звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованої заробітної плати та відшкодування завданої її невиплатою шкоди. Відповідачем за такими позовами має бути підприємство, установа чи організація, а не керівник.
Строку позовної давності звернення до суду про стягнення працівником невиплаченої заробітної плати не існує. При зверненні до суду позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
За порушення законодавства про оплату праці винні особи та суб’єкти господарської діяльності можуть притягатися до дисциплінарної, фінансової, адміністративної та навіть кримінальної відповідальності.
Коментарі