Такий запобіжний захід, як домашній арешт, є новим для української правової системи. Він з’явився після набуття чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України). Законодавці вважають домашній арешт досить гуманним видом запобіжного заходу, який наблизив Україну до міжнародних європейських стандартів кримінального провадження та демократичних перетворень.
Відповідно до положень ст. 181 нового КПК України домашній арешт – це заборона підозрюваному (обвинуваченому) залишати житло цілодобово або у певний період доби. Захід є одним із п’яти запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом, і суворішим від нього є лише тримання під вартою. Домашній арешт переважно застосовується у тих випадках, коли застава є занадто м’яким запобіжним заходом, а тримання під вартою – занадто суворим.
Важливо наголосити, що це не покарання за вчинення злочину, а запобіжний захід, спрямований на забезпечення належної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого під час здійснення досудового розслідування та судового розгляду.
Залишаючись у своєму помешканні, особа має шанс працювати вдома, підтримувати соціальні, родинні зв’язки, при цьому домашній арешт запобігає вчиненню нового кримінального правопорушення. Має цей вид запобіжного заходу й економічні переваги для держави, адже утримання особи під вартою – недешеве задоволення, а із введенням домашнього арешту з’явився шанс зменшити витрати з боку держави та уникнути перевантаження слідчих ізоляторів.
Коли обирають
Домашній арешт обирається за рішенням слідчого судді (суду), яке приймається за клопотанням слідчого чи прокурора, якщо:
наявна обґрунтована підозра, що підозрюваним було вчинено злочин;
є ризики, що підозрюваний буде переховуватися, може знищити або приховати докази, незаконно впливати на свідків, потерпілого;
жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам щодо перешкоджання розслідуванню.
Як довго може тривати
Ухвала про обрання запобіжного заходу обов’язково надсилається до органів внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного (обвинуваченого), після чого таку особу ставлять на спеціальний облік.
Термін дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців, лише у разі необхідності він може бути продовжений до шести місяців. Під час дії домашнього арешту, працівники поліції мають право застосовувати засоби електронного контролю за особою – так звані електронні браслети, за допомогою яких можна відслідковувати місце перебування особи.
Умови перебування
Житло, в якому здійснюється домашній арешт, не обов’язково має належати на праві власності саме підозрюваному. Це може бути будь-яке житло, яким постійно чи тимчасово володіє підозрюваний, у тому числі й орендована квартира. Особі може бути заборонено виходити з дому як цілодобово, так і протягом певного часу, наприклад вночі. Основним обов’язком такої особи є перебування за місцем проживання у визначений судом час.
Контроль за дотриманням умов запобіжного заходу
Виконання ухвали про обрання запобіжного заходу покладається на орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваного (обвинуваченого). Надалі співробітники поліції контролюють поведінку особи та дотримання нею умов запобіжного заходу. У разі порушення негайно повідомляють чергову частину поліції, слідчого, прокурора, суд і вживають заходи для встановлення місця перебування порушника. Внаслідок порушення умов домашнього арешту підозрюваному (обвинуваченому) можуть змінити запобіжний захід на більш суворий.
Коментарі