На що готове піти керівництво Полонської ОТГ аби уникнути відповідальності за неспроможність навести лад у комунальному господарстві громади? Уже доведено до банкрутства комунальне підприємство «Полонське підприємство теплових мереж», за схожою схемою ліквідовано Консультативно-діагностичний центр. Хто наступний? Адже така безвідповідальність може призвести до відмови чи унеможливлення фінансування вкрай важливих для громади проєктів.
Відстоюючи інтереси громади у збереженні Консультативно-діагностичного центру Полонської ОТГ, журналісти редакції «АКТУАЛЬНО для подолян» розпочали вивчати фінансовий стан громади та досліджувати її діяльність. На перший погляд Полонська громада на чолі з міським головою Францем Скримським потужна та успішна. Та показником успішності є не тільки бюджет та його обсяг, а в першу чергу правильне його використання та ефективне управління, результатом якого має стати краще забезпечення потреб мешканців та сталий розвиток громади, але не за рахунок створення та примноження боргів. Та на жаль з цим як раз в громаді проблеми.
Рано чи пізно все таємне стає очевидним
Як стало відомо редакції «АКТУАЛЬНО для подолян», громада має сплатити найближчим часом борг у сумі 13 464 634,27 грн. і це тільки по одному комунальному підприємству…
Керівництво Полонської громади довело до банкрутства комунальне підприємство «Полонське підприємство теплових мереж», чим спричинило збитки державі в особі ряду державних підприємств і установ. Про це йдеться в постанові Верховного Суду України у справі № 924/1076/17 від 16 червня 2020 року. Тепер Полонська міська рада має сплатити борги Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, Головному управлінню ДФС у Хмельницькій області, ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ НАК «Нафтогаз України». Як це могло статися в успішній і перспективній громаді?
Господарюй відповідально або плати
Ця історія розпочалася ще 21 червня 2012 року. На той час Полонська міська рада мала єдину систему теплопостачання, яку забезпечувало комунальне підприємство «Полонське підприємство теплових мереж». Для цього підприємство закуповувало у «Нафтогазу України» блакитне паливо, перетворювало його на тепло і постачало в оселі полончан, бюджетним та приватним установам.
Отже 21 червня 2012 року Верховна Рада України ухвалила Закон про ціни і ціноутворення. Стаття 15 прийнятого Закону заборонила державі та органам місцевого самоврядування затверджувати тарифи таким підприємствам, як «Полонське підприємство теплових мереж» в розмірі нижчому від економічно обґрунтованого.
Відтепер підприємство мало формувати тарифи, які дозволяють йому не тільки покривати всі свої витрати, а й мати кошти на розвиток, як то ремонт, заміна чи навіть закупівля нового сучасного обладнання тощо.
А от якщо орган влади затвердив збитковий тариф, то мав доплачувати різницю коштами зі свого бюджету.
Якийсь час ціноутворення підприємству регулював державний регулятор — комісія НКРКП. Бравши до уваги той факт, що рентабельність тарифів в Полонному чомусь була однією з найвищих в регіоні, НКРКП зобов’язувала підприємство виставляти рахунки бодай наближеними до тих, які діяли в області, а різницю доплачувала держава.
Наприклад, ще у 2014 році, згідно договору на купівлю-продаж природного газу № 1916/14-ТЕ-34 від 20.12.2013 р, з вартості поставки газу у 205 425 грн різниця в тарифах склала 30 326 грн, або біля 15%. Тож підприємство мало сплатити постачальнику вартість блакитного палива у розмірі 175 099 грн. Решта 30 326 грн було сплачено з відповідної субвенції, яка надійшла з держбюджету до Полонської міської ради. Так все й відбувалося, допоки ціноутворенням не зайнялася Полонська міська рада.
Правила були прості: або міська рада з’ясовує, чому в її комунальному підприємстві «Полонське підприємство теплових мереж» зависока собівартість тарифу і вживає заходи, аби привести їх до раціональних, або затверджує реальні тарифи, і тоді з’ясовувати зависоку вартість тарифів у місцевої влади мали б мешканці Полонного. Та влада вирішила піти іншим шляхом — затверджувати завідомо збиткові тарифи, а потім компенсувати різницю з міського бюджету.
Та як виявилось і компенсувати з бюджету влада не збиралася. Так з часом на підприємстві почав накопичуватися борг перед постачальником газу, до якого врешті приєдналися й інші «кредитори» — банк, соцстарх, податкова тощо.
Згідно судового рішення Господарського суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року по справі № 924/277/17 «Полонське підприємство теплових мереж» не розрахувалося з компанією НАК «Нафтогаз України» за отримане блакитне паливо по договорам, що діяли до 2015 року на суму 3 млн 273 тис 450 грн.
А от згідно іншої судової постанови Господарського суду Хмельницької області від 13 грудня 2017 року про визнання підприємства банкрутом, Полонська міська рада сама боргувала «Полонському підприємству теплових мереж» 1 млн 163 тис 250 грн.
Саме через небажання Полонської міської ради та її комунального підприємства виконувати свої зобов‘язання та сплачувати борги, навіть попри рішення судів, заборгованість «Полонського підприємства теплових мереж» збільшилась в рази…
За словами директора КП «Полонське підприємство теплових мереж» Олександра Теслі, який очолив його у травні 2014 року, борг утворився через неплатежі за газ, а згодом до цього додалися ще й штрафні санкції. Пригадати, з якого саме періоду борг почав утворюватися посадовець не зміг, але запевнив, що на той момент, як він став директором, борг вже існував.
До речі, питання неефективної роботи комунальних підприємств в Полонному виникло ще за часів минулої влади. 26 жовтня 2014 року на хвилі Революції Гідності пройшли дострокові вибори міського голови. На виборах переміг Франц Скримський, який і пообіцяв навести лад у комунальному господарстві Полонного. Але попри обіцянки підприємство і надалі продовжувало накопичувати борги. Тільки за поставки газу по договорам, що діяли перші два роки за каденції нового міського голови Франца Скримського (2015-2016 роки) додалося ще 2 млн 200 тис 490 грн. М‘яко кажучи, не надто ефективний результат не надто вдалого господарювання.
До речі, і заступник Хмельницької ОДА Володимир Кальніченко у підсумку проходження опалювального сезону 2015/2016 року зауважив, що Полонське підприємство теплових мереж розрахувалося за спожитий природний газ лише на 12% і стало одним з найбільших неплатників в області.
На жаль, органами місцевого самоврядування не приділяється належна увага своїм комунальним підприємствам та не відшкодовується різниця в тарифах за надані послуги та тарифи, які ними і затверджувалися, як це передбачено законодавством, — підсумував тоді державний службовець.
Однією з причин не платежів було те, що Полонська міська рада не поспішала платити своєму підприємству по рахункам. Натомість було прийнято рішення, яке, певно, на думку міського голови, довело б полончанам, що обіцянки про ефективне господарювання виконуються та позбавило б громаду від боргів.
Схема не спрацювала
Полонський міський голова та Виконавчий комітет Полонської міської ради виявилися не надто креативними. Та започаткували таку схему вирішення проблем: вилучити майно, ліквідувати підприємство і… забути про забов’язання.
Тож Полонська міська рада 11.10.2016 року припинила діяльність «Полонського підприємства теплових мереж» і ліквідувала його. Звісно, що підприємство потрібно було ще оголосити банкрутом, а борги — списати. Була лише мале-е-е-нька проблемка — земля, приміщення котелень, котли, труби під землею та транспортні засоби тощо на суму 2 622 991,86 грн, які потрібно було кудись подіти, інакше кредитори їх продадуть, аби повернути собі свої гроші. А це колапс системи теплопостачання міста. Тому 08.11.2016 створили нове підприємство КП «Полонне тепловодопостачання».
До речі, цікавим виявився той факт, що керівником новоствореного комунального підприємства міський голова призначив колишнього директора ліквідованого підприємства теплових мереж Олександра Теслю. Певно міського голову таке «ефективне» управління комунальним підприємством повністю влаштовує.
Отож новому підприємству і передали майно «Полонського підприємства теплових мереж». Можливо, на думку керівництва, таким чином можна було сховати кінці у воду — немає підприємства, немає і боргу. Але щось пішло не так. Може тому, що з самого початку ця схема була незаконною?
Це згодом довів у Господарському суді Хмельницької області арбітражний керуючий (ліквідатор) Андрій Рудий, якого призначили у справі про банкрутство підприємства.
Зокрема, ліквідатор стверджує, що 17-ю черговою сесією 22.11.2016р. міською радою прийнято рішення № 19 за підписом міського голови Франца Скримського здійснити передачу майна «Полонського підприємства теплових мереж» в оперативне управління на балансове утримання новоствореному комунальному підприємству «Полонне тепловодопостачання». Актом приймання-передачі все ліквідне майно було передано на його баланс.
Внаслідок рішення власника, яким були вилучені ліквідні активи та не виконані грошові зобов‘язання, підприємство вже не мало змоги погасити вимоги кредиторів, що і призвело до його банкрутства.
Тож суд дійшов до висновку, що бездіяльність влади, попри її обов’язок як власника, засновника та органу управління майном КП «Полонське підприємство теплових мереж», передбачити можливість настання негативних наслідків та запобігти банкрутству, навпаки призвела до неможливості підприємством здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток.
За таких обставин суд поклав солідарну відповідальність на власника боржника — Полонську міську раду та орган управління майном — Виконавчий комітет Полонської міської ради щодо стягнення з них суми зобов‘язань КП «Полонське підприємство теплових мереж» у розмірі вже 13 464 634,27 грн.
Як вказано у судовому документі, «у зв‘язку з доведенням до банкрутства КП „Полонське підприємство теплових мереж“.
Ситуація насправді була складною. Та за словами ексголови Полонської райдержадміністрації Олександра Нагурного, у ситуації з тепломережею фаховий управлінець та адекватний мер зробив би два простих кроки:
Перше, це провів реструктуризацію початкового боргу 3-5 мільйонів гривень з НАК «Нафтогаз», і друге, це протягом наступних пару років, замість захмарних премій апарату міськради, виплатив заборгованість за газ. Ми ж маємо ситуацію, коли хибні управлінські рішення мера і його команди призвели до додаткових втрат всій громаді у понад 10 мільйонів гривень. Одна річ, це Францу Скримському керувати фермерським господарством, а зовсім інша — ефективно управляти комунальною сферою і ресурсами всієї громади. Фактично міф про мера-господарника розвіявся, бо Франц після себе залишить громаді тільки десятки мільйонів боргів…
Борги сплачувати все ж доведеться
Сподівання міського голови Франца Скримського та Виконавчого комітету Полонської міської ради, що уникнути сплати боргу вдасться, виявилися марними. Борги сплачувати доведеться. Та на жаль такі спроби керівництва ОТГ уникнути відповідальності перед кредиторами виявилися недолугими і призвели до ще важчих наслідків – збільшили борг тільки Нафтогазу України з 3 млн грн аж до 12 млн грн. А загалом борг сягнув 13 464 634,27 грн.
Та й подальші затягування сплати боргу цю суму тільки збільшуватимуть. Адже кредитори мають право донараховувати штрафні санкції за кожен день прострочення оплати… А таке господарювання назвати відповідальним та ефективним важко.
Отож сплатити борги все одно доведеться. Та за рахунок чого? Навряд чи сплачувати борги міський голова та Виконавчий комітет наважиться зі своїх зарплат та премій.
Нагадаємо, що тільки 2019-го року апарат виконкому Полонської міської ради «виписав» собі премій на 5,5 млн грн. Ще в грудні 2019 року на збільшення заробітної плати апарату виконкому вирішили спрямувати 3,9 мільйонів гривень. І це при тому, що зарплати керівництва ОТГ вже у 2019-му сягнули 30-40 тис грн. Зокрема, Скримський Франц Францович, Полонський міський голова в 2019 році отримав 481 715 грн або 40 тис грн в місяць. Сосун Лариса Анатоліївна, секретар ради — 342 405 або в середньому 28,5 тис грн в місяць. Заступники міського голови: Яськов Віктор Михайлович — 366 341 або в середньому 30,5 тис грн в місяць, Гогоц Наталія Миколаївна — 386 688 або в середньому 32,2 тис грн в місяць, Кулінський Олег Юрійович — 406 796 або в середньому 33,9 тис грн в місяць, Коблай Олександр Михайлович, керуючий справами — 415 702 або в середньому 34,6 тис грн в місяць.
Загалом витрати на утримання апарату Виконавчого комітету Полонської міської ради у 2019 році склали 24 986 231 грн, з яких 23 млн 816 тис 107 грн було витрачено для оплати праці.
Але й це не межа: полонські чиновники запланували щорічне збільшення витрат на державне управління з 25 млн грн у 2019 році до 33 млн у 2022 році. При чому бюджет громади разом з субвенціями і державними дотаціями у 2020 році прогнозують навпаки скоротити щонайменше на 10%.
Втім, скоріш за все, гроші терміново шукаються в інший спосіб. Вже замість повного фінансування Консультативно-діагностичного центру громади на 2020 рік у сумі 3,8 млн грн та придбання йому апарату МРТ, ми бачимо не тільки відмову підтримки, а й взагалі ліквідацію медичного закладу. Закладу, який надавав якісні безкоштовні послуги полончанам. Та 3,8 млн грн Центру не вирішують проблему боргу у 13,4 млн грн, тож який заклад чи Програма наступні?
Але, якщо й надалі за сумнівними схемами продовжуватимуть ліквідовуватися і банкрутіти комунальні підприємства громади на фоні зростання добробуту керівництва ОТГ, то недовго буде й до банкрутства самої громади. А поки мешканцям залишається тільки споглядати, як покращується життя окремо взятих людей в окремо взятій громаді.
До речі, за доведення підприємства до банкрутства, згідно ст. 219 Кримінального Кодексу України, відповідальність покладається і на службову особу, до компетенції якої входить обов’язок захисту інтересів суб’єкта господарювання та запобігання його фінансовій неспроможності. Не зважаючи на досить символічний штраф (51 000 грн), такі особи на три роки позбавляються права «обіймати певні посади або займатися певною діяльністю».
Та це вже справа правоохоронних органів…
А от якщо полончани думають, що керівництво ОТГ зробило висновки і нове комунальне підприємство «Полонне тепловодопостачання» на чолі зі старим директором працює набагато ефективніше, то вимушені вас розчарувати.
В 2019 році тільки в напрямку теплопостачання різниця між чистим доходом та витратами операційної діяльності підприємства склала мінус 1 363 100 грн.
А от у 2020-му році тільки за перші три місяці роботи валовий збиток підприємства становив вже 1 250 000 грн. Тож нас не здивувало, що у І кварталі 2020 року пан Тесля звітує про фактичну собівартість теплопостачання на рівні 2 141,16 грн при затвердженому тарифі 1809,08 грн., які виявилися одними з найбільших в області. Тарифи на водопостачання і водовідведення взагалі виявилися відірваними від реальності: тариф на водопостачання 14,97 грн при собівартості — 24,65 грн./м.куб. та на водовідведення 14,31 грн при собівартості — 42,54 грн./м.куб, що майже у три рази вища! Годі й казати про інвестиційну складову.
Історія повторюється…
І «Полонське підприємство теплових мереж», як виявилося, — не єдине комунальне підприємство, що має проблему з платоспроможністю. Ще більш кричущою стала ситуація з Полонським водоканалом, або КП «Полонське підприємство водопровідно-каналізаційного господарства», яке пропрацювало більше 20 років. Лише за 12 місяців 2015 року різниця в тарифах, які затверджувала і мала компенсувати Полонська міська рада, але так і не змогла розрахуватися з підприємством повністю, склала 1 млн 270 тис 496 грн. Всього ж на кінець 2015 року Полонська міська рада заборгувала підприємству 2 млн 496 тис 964 грн і 21 коп, які не віддала й до нині.
Можливо через це, станом на 25.08.2015 року, заборгованість Полонського водоканалу перед Управлінням Пенсійного фонду України в Полонському районі склала 662 906,06 грн. І саме через цю заборгованість було прийнято ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 01 вересня 2015 року про порушення провадження № 924/1415/15 у справі про банкрутство комунального підприємства «Полонське підприємство водопровідно-каналізаційного господарства».
Врешті-решт підприємству, що опинилося в скруті, швидко повиставляли вимоги й інші кредитори. Судом Полонський водоканал було визнано банкрутом, а борги підприємства оцінили на суму 3 387 482,51 грн, серед яких 358 600 грн борг із зарплатні працівникам підприємства, біля 1,2 млн — податки підприємства та 869 534 грн — борг за електроенергію.
Годі й говорити, що і в цьому суді рішення арбітражного керуючого покласти солідарну відповідальність за ці борги на Полонську міську раду та її Виконавчий комітет за доведення підприємства до банкрутства викликало здивування і заперечення останніх. Цей суд у справі про банкрутство № 924/1415/15 поки триває. Але вже зрозуміло, що це буде ще одна історія «ефективного господарювання» міського голови, та чи ефективного…
Керівництво громади в очікувані нових звершень
Як стало відомо, 15 червня, напередодні винесення рішення Верховним судом України про відповідальність влади Полонської громади за доведення комунального підприємства до банкрутства, міський голова Франц Скримський звернувся до Полонської районної ради листом за № 1600 з проханням безоплатно передати йому (тобто Полонській ОТГ) майновий комплекс та права засновника комунального підприємства районної ради «Полонська центральна районна лікарня ім. Н. С. Говорун», сільськогосподарського підприємства «Лісовик», Полонської районної друкарні та приміщення редакції газети «Новий шлях».
Як вказано в листі, «з метою подальшого ефективного використання коштів державного і місцевого бюджетів та надання ефективних послуг у сфері медицини та комунального господарства». А вже 19 червня, в день, коли міський голова Полонного Франц Скримський та депутати міської ради офіційно прийняли рішення знищити Консультативно-діагностичний центр Полонської ОТГ, Полонська районна рада вирішила передати ці підприємства і об’єкти у підпорядкування Полонської міської ради та її виконавчого комітету.
Можемо припустити, яка доля їх очікує. Тож, ласкаво просимо колектив медичних працівників, лісовиків та видавців до «дружньої» родини комунальних підприємств Полонської громади.
До речі, ще у 2018 році Держаудитслужба, перевіряючи Полонську громаду, дійшла висновків, що керівництво громади не відслідковує належним чином ефективність роботи своїх комунальних підприємств, що призводить до неефективного використання бюджетних коштів на їх підтримку. Також фахівці Управління Західного офісу держаудитслужби в Хмельницькій області відзначили недостатній рівень контролю в громаді за використанням комунального майна. В підсумку спеціалісти аудитслужби констатували, що комунальні підприємства Полонської громади не в змозі вирішувати соціальні задачі, які на них покладені.
Також претензії служби були до якості управлінських рішень, дотримання законодавства і контролю за використанням ресурсу ОТГ, через що громада і зазнає фінансових і матеріальних втрат.
Тож про яку, вибачте, передачу «для ефективного використання коштів бюджету» йде мова?
Олег Кравчук
При підготовці матеріалу було використано інформаційю аналітичної платформи Youcontrol, Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення сесій Полонської міської ради та ін.
Читайте також:
Чому припиняє діяльність Консультативно-діагностичний центр Полонської ОТГ
Де Полонській громаді взяти гроші на зарплати лікарям?
На Хмельниччині медики знову залишаться без зарплат і без роботи
Коментарі