Сьогодні, 8 травня, Хмельниччина знову згадує всіх своїх земляків, які не повернулися з фронтів, усіх закатованих і замучених, всіх, чиє життя назавжди було обпалене війною. Вшановуючи їх пам’ять, перший заступник начальника ОВА Сергій Тюрін, представники обласної та міської влади, силових структур та ветеранських організацій поклали квіти до пам’ятників на військовому кладовищі у м. Хмельницькому.
Так, Україна вдруге відзначає День пам’яті та примирення в умовах повномасштабної збройної агресії росії. Історично, Друга світова війна відбулася через змову антигуманних режимів – нацистського і радянського. Спадкоємицею останнього нині є російська федерація, яка прагне привласнити перемогу над нацизмом, щоб маніпулювати й власними громадянами, і міжнародною спільнотою. Проте однозначно – жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога – результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів.
Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства, у ній тоді загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Українці воювали на боці антигітлерівської коаліції (Об’єднаних націй) та здійснили значний внесок у перемогу над нацизмом. А українська земля була одним із основних полів битви у цій війні. Ціною перемоги стали надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 років – українців та інших народів, які проживали на нашій землі. Згідно документів, які старанно приховував радянський союз, у цій війні загинуло понад вісім мільйонів українців, із них близько 3 мільйонів воїнів та 5 мільйонів цивільних.
Нині, як і в роки Другої світової війни, Україна знову воює з агресором. Наша боротьба триває щоденно від 2014 року, та посилилася із вторгненнями 24 лютого 2022 року, і ми неодмінно переможемо, бо захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та збереження прав людини.
Коментарі