Під час прес-марафону президента Володимира Зеленського, останній скаржився на відсутність бажаючих отримати посаду очільника Хмельницької ОДА через маленьку зарплату. Отже на розгляд йому подали лише дві кандидатури. Та й ті, як тільки з`явилися прізвища, одразу почали обростати різного роду компроматом.
Область вже кілька місяців не має свого очільника – попередній голова Вадим Лозовий, якого призначав Петро Порошенко пішов одразу після виборів. Адже так заведено: новий президент має розставити свою команду. Виконує обов’язки голови зараз колишній заступник Лозового Володимир Кальніченко, який «пережив» багато голів ОДА.
Область вже не вперше залишається без очільника, а точніше – регулярно. Це не сприяє укріпленню президентської вертикалі і вносить певний застій у розвиток регіону. Тому новина про те, що хмельничанин визвався допомогти президенту у формуванні владної вертикалі, викликала лише підтримку і жвавий інтерес.
Олег Шимілін – хмельничанин, який заявив про готовність очолити Хмельницьку ОДА. ЗМІ тиждень обговорювали цю новину, а люди підтримували сміливця, навіть не знаючи його особисто.
Але хто ця людина, яка запропонувала свої послуги Президенту?
Аби розібратися, редакція АКТУАЛЬНО знайшла Олега Шиміліна і поспілкувалася з ним особисто.
Вже з телефонної розмови стало зрозуміло, що це енергійна молода людина, яка знається на ситуації в регіоні та слідкує за політичним життям. Тож розмова склалася цікава.
- Пане Олеже, Ви серйозно запропонували Володимиру Зеленському допомогу, чи то був жарт?
- Цілком серйозно. Я маю здоровий глузд, освіту, достатню фізичну витривалість, невибагливі вимоги щодо зарплатні, а найголовніше – я людина нової формації, не з системи.
- Як відреагували ваші друзі, знайомі чи просто незнайомі люди?
- Всі підтримують, хочуть давати поради і нагадують про нагальні невирішені проблеми області.
- Зрозуміло, що голова ОДА – це частина команди Президента, яка продовжуватиме його політику. А от що Ви особисто зробили б для подолян, якби очолили нашу область?
- Орієнтуватися на людей. Будь-які зміни ми робимо перш за все для людей. Тому при прийнятті рішень ми маємо в центр ставити людину, її потреби і інтереси.
Я би дав більше впливу людям на прийняття рішень. Звичайно, є рішення, які не те, що варто, а зобов’язаний приймати посадовець, фахівець і нести за них відповідальність. Але ж в нашому суспільстві чомусь вкорінилося, що думати має лише чиновник, а люди начебто самі не знають, що їм потрібно аби їх життя змінилося на краще.
- А на які рішення, на Вашу думку, мали б більше впливати люди?
- Перш за все щодо життєдіяльності та розвитку своєї території. В нас часто приходить новий очільник до тергромади чи якогось міста і починає втілювати свої ідеї.
- А як має бути?
- Вони мають втілювати насамперед мрії і ідеї людей! Вони фахівці, тому зможуть зробити це фахово. Натомість на кошти людей (через сплату податків в бюджет) вони самостверджуються і пишаються собою, реалізовуючи власні ідеї і бажання.
- А яким чином Ви, як обласна влада, могли б вплинути на цей процес в містах і селах області?
- Одне з найважливіших завдань зараз для України – сформувати зріле громадянське суспільство. Держава навіть задекларувала це. Але насправді мало що для цього робить. Натомість інструментів дуже багато, починаючи від розширення і фінансово і по напрямкам бюджету участі всіх рівнів місцевої влади, коли людина може об’єднати навколо себе сусідів чи друзів, отримати гроші з бюджету і сама зробити щось потрібне у своєму дворі чи на вулиці та прозвітувати. І закінчуючи загальними громадськими обговореннями.
- Дійсно, відносини між органами місцевого самоуправління і людьми залишаються, м’яко кажучи, не зовсім відкритими. Тут у Вас є рецепт?
- Авжеж, як представник державної влади і маючи чималий штат адміністрації (юристи, економісти, фінансисти, тощо), я би одразу взяв під контроль моніторинг тих рішень, які приймають органи місцевого самоврядування без врахування інтересів своїх мешканців та ті, які мають під собою значний вплив на інтереси людей.
Підтримував би ініціативи людей, долучав би всі дієві громадські організації і реальних лідерів ініціатив до консультацій і напрацювань як регіональної політики загалом, так і рішень з конкретних питань. Шукав би механізми підтримки громадського руху, адже знаю багато активних і потрібних людям, суспільству активістів, лідерів громадських організацій, які змінюють світ навколо нас не завдяки підтримці держави, а всупереч.
- Останнім часом в області відбулося багато змін на краще: ремонтуються школи, відновлюються дороги, докупляється обладнання в лікарні. Великі гроші виділяються Кабінетом міністрів через Державний Фонд Регіонального Розвитку. Хіба це не розвиток?
- Ні. Це – термінове латання поточних проблем. І проекти, які затверджує ДФРР для фінансування – здебільшого саме такі. Ці дороги, школи і лікарні завжди мали бути в гарному стані. І я ініціював би перед Президентом перейменування ДФРР у Державний Фонд Термінового Ремонту аварійних об’єктів. А для реального розвитку заснувати іншу установу, яка би фінансувала дійсно прорив у розвитку громад, міст і регіонів. Наприклад, дослідницькі і наукові лабораторії, агенції пошуку і впровадження інновацій в існуючі підприємства, будівництво нових інноваційних підприємств тощо.
- Кого взяли б до себе в заступники?
- Таких же простих людей, але обов’язково фахових.
- Що на вашу думку не дає розвитку в країні всі ці роки і чому люди не відчувають себе багатими і щасливими?
- Несправедливий розподіл ресурсів. Ресурсу ніколи не буде вистачати на всіх. Але якщо його розподіляти в ручному режимі, то його стає ще менше. Саме до цього процесу – процесу розподілу чи то матеріальної допомоги, чи то можливостей для бізнесу, чи то медичної допомоги — і потрібно залучати суспільство.
Спілкувався Олег Кравчук
Коментарі