Чи буде Хмельниччина без сиріт і як цього спільно досягти? Зібралися вирішити це на форумі «Україна без сиріт» волонтери, родини, які взяли опіку над дітьми, колишні вихованці інтернатів, представники релігійних громад, місцева влада та благодійники. Одним з гостей став Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба.
19 листопада в обласному центрі акція «День молитви за сиріт» розпочалася з дитячої молитви, до неї долучилися священники різних християнських конфесій, а після відбувся форум, призваний об’єднати суспільство і владу навколо вирішення проблеми сирітства в Хмельницькій області. Символічно, що форум пройшов напередодні 30-ї річниці прийняття резолюції Генеральної Асамблеї ООН Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року).
Форум в такому форматі організатори — громадська організація «Об’єднання Хмельниччина без сиріт» — провели вперше не тільки на Хмельниччині, а й в Україні.
Всі певне знають, наскільки важливі дитині відчуття поряд матері, її голосу, любові. Від цього напряму залежить не тільки імунітет дитини, але й здоровий психологічний розвиток. Але тепер дослідники з США довели, що перебування в інтернаті хоча б 9 днів залишає дитині травму на все життя. І справа не в тому, що там добре чи погано до неї відносяться. А в тому, що немає батьківської любові.
До того ж такій дитині практично не можливо влитися у звичне нам життя після виходу зі стін інтернату. Саме тому, як продовження маємо сумну статистику, коли 30% дітей, що потрапляють до інтернатів є діти вихованців цих же інтернатів, а 70-80% вихідців з інтернату взагалі потрапляють у тюрми.
Як розірвати це коло і забезпечити право таких дітей на щасливе дитинство і вирішували гуртом. Виходом може стати всиновлення таких дітей родинами, які готові і в змозі ділитися своїм батьківським теплом. Але справа, як виявилося, не в тому, що на Хмельниччині не вистачає бажаючих прийняти в свою родину дитинку.
Сьогодні в Україні біля 100 тисяч дітей перебувають в інтернатах. На Хмельниччині, зокрема, біля 3 600. Але, як з’ясувала очільниця ГО «Хмельниччини без сиріт» Тетяна Воронцова, не більше 10% з них – діти, в яких немає батьків, чи вони позбавлені батьківських прав.
Більше 3000 дітей так звані «соціальні сироти». Здебільшого такий статус діти отримують, коли родина потрапляє в складні життєві умови і не може забезпечити дитині мінімальні умови проживання і розвитку. Причини у всіх різні – хвороба батьків чи самих дітей, бідність, чи коли один з батьків стає наркозалежним чи починає зловживати алкоголем, банальна неспроможність самостійно вирішувати життєві негаразди (здебільшого надто молоді батьки, які не знаходять підтримки рідних, інваліди) тощо.
Як було заведено ще з радянських часів, в таких батьків держава вилучає дітей, але не позбавляє батьківських прав. На практиці соціальні служби наполегливо радять батькам самим добровільно написати заяву про утримання дитини в інтернаті. До кращих часів. Але практика показує, що кращі часи наступають лише в одиниць. А дитину ніхто не може всиновити. Тому що вона не має статус сироти.
Натомість, як поділилися своїм досвідом священики, ті родини, які звертаються до них і-де релігійна громада гуртом допомагає їм, взявши на себе частину турбот про дитину, допомогу психологічну чи реальними справами, а іноді і грошима, — ці родини з часом повертаються до нормального життя. За статистикою – 70-90%. Натомість статистика на користь інтернату невтішна – біля 10%. Решта 90% випускників інтернатів потрапляють до місць позбавлення волі, займаються проституцією, вчиняють суїциди тощо.
Ми звернулися за допомогою до волонтерів у зв’язку з тим, що чоловік почав вживати наркотики, і нам не залишалося грошей на що жити, – Олена Антоняк, на той момент мати п’яти дітей, ділиться тим, як вмить щаслива родина може отримати в чиновницьких кабінетах статус СЖО (родина, що потрапила у складні життєві обставини) і втратити дітей. — Нам довелося переїхати у напіврозвалену квартиру, але нам допомогли. Згодом життя налагодилося і в нас народилося ще двоє діток – тепер нас семеро.
Олена випробувала на собі і переконана – без підтримки такі сім’ї пропадуть, а діти підуть в інтернат. Слухаючи розповіді таких батьків, мимоволі замислюєшся, що, можливо, діти, які залишилися поруч – це єдине, що ще змушує батьків в скрутні часи боротися, шукати вихід і знаходити там,-де здавалося б вже неможливо.
І серце стискається, коли дізнаєшся, що діти сироти бува моляться за своїх батьків і просять у Бога для них здоров’я, щоб у мами було все гарно і щоб вона ніколи не вмирала, просять пробачення у батьків, бо може погано себе поводили — навіть не знаючи, хто їхні батьки, за яких обставин відмовилися від них, чи згадують про дітей і чи побачать їх колись.
Якби держава не карала, а допомагала сім’ям вийти з кризових ситуацій, то не треба було б вилучати дітей і витрачати кошти на їх утримання в інтернатах – впевнена Тетяна Воронцова. – Натомість збережені були б родини і щасливі діти.
А й насправді, на утримання біля 100 000 дітей в інтернаті держава щороку витрачає 12 млрд грн. Це біля 120 тисяч в рік на одну дитину. А якщо з родини вилучили 3-х дітей – то й всі 360 тисяч на рік!
Але лише 15% цих коштів іде на дитину – харчування, одяг та інше. А майже вся сума витрачається на утримання інтернатної системи, як то приміщення, зарплата персоналу тощо.
Але не грошима одними. Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба переконаний, що інтернати треба закрити, а систему змінити – допомагати в першу чергу батькам.
Має з’явитися соціальний працівник, який навчав би тому, як потрібно поводитися з дитиною. На жаль, патронаж у нас в країні знищений, навчальних програм майже немає. А от коли сім’я входить в неблагополуччя — такі родини потрібно супроводжувати, а не вилучати дітей, коли вже втрачено багато років. Ми не гірші Польщі чи Болгарії, які закрили свої інтернати ще кілька років тому. Час виходити з цієї пострадянської ментальності, — наполягає Микола Кулеба.
Сама ж організаторка Тетяна Ворнцова переконана: якщо ми допоможемо сім’ям, які опинилися в скрутних обставинах, і об’єднаємо зусилля влади, громадськості, дуже швидко ці діти зможуть повернутися додому.
Підсумком форуму стало підписання спільної резолюції про взаємну співпрацю представників влади, релігійних громад, бізнесу, громадських та благодійних організацій Хмельниччини з метою запобігання соціального сирітства.
Зокрема в резолюції йдеться про те, що здійснення профілактики соціального сирітства та реформа інтернатів неможливі без допомоги сім’ям, які потрапили в складні життєві обставини та наражаються на ризик втратити функції виховання дітей. Також в резолюції йдеться і про таке:
- Захист інституту сім’ї повинен стати пріоритетним у державній політиці та втілюватись на регіональних рівнях. Саме тому основними засадами державної політики є створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім’ї; виховання та утримання дітей за принципом родинності;
- Залучити заклади освіти до запровадження освітньо-виховних програм, заходів виховання відповідального ставлення до створення сім'ї, шлюбних відносин виховання дітей з метою запобігання сирітства.
Коментарі