В програмі «Моя історія» вийшло інтерв’ю з народною артисткою України Оксаною Пекун. Відома естрадна співачка, хіти якої вже понад 20 років лунають по всій країні, розповіла ведучій Анастасії Даугуле, як змінилося її життя за роки великої війни, що її надихає та чому народна українська пісня здатна лікувати людей, а ще – бути й стильною, і драйвовою.
Голос країни. Оксана Пекун згадала, що відчувала на початку повномасштабного вторгнення: «24 лютого 2022 року я була вдома, спала. Дочка подзвонила о шостій ранку і каже: «Мамо, війна почалася! Мамо, поруч з нами бомба впала». І був такий жах у її голосі. Ми чомусь думали, що це все швидко закінчиться, до кінця дня ще чекали. А потім все перевернулось. На півтора місяця – скільки окупанти були в Київській області – ми опинились у блокаді. Довкола нас усі дороги були підірвані, над головою постійно щось гучно літало. Дуже переживала за дітей, які втекли від вибухів за місто. В населеному пункті, куди вони приїхали, окупанти якраз зробили свій осередок. Танк поставили, просто, під хату! Звичайно, я не знаходила собі місця… Це були страшні дні».
Від потужного стресу співачка, навіть, втратила голос, але вона знайшла в собі сили передати всю лють до ворога у пісні: «У мене був такий біль, що я не могла з себе видати ані звука. Лише хрип був якийсь незрозумілий. Але я ж артистка, публічна особа, тож маю спонукати людей до дій. І я вийшла в садок та як заспівала „Червону калину“. Це був не мій голос, знаєте, із середини… крик душі. Потім мої колеги-артисти підхопили цю пісню».
Італія – не Україна. Під час повномасштабного вторгнення доля примусила співачку півроку прожити в Італії. »Їхала туди співати на три дні, а затрималась на півроку. Все через те, що стався нещасний випадок з чоловіком. Довелося робити термінове нейрохірургічне втручання, а після операції була реабілітація, яка змусила залишитись за кордоном. Я почувала себе комфортно, але все ж таки емігрантом. Звичайно, я не сиділа там, склавши руки: давала благодійні концерти, брала участь у фестивалях, намагалася якомога більше допомагати переселенцям. Але все одно ми там біженці, ми там нікому не потрібні. Я не могла там залишитися, казала: «Я хочу додому, тому що в Україні – я птаха вільна, тут я потрібна людям». Тому з Італії ми з чоловіком повернулися: я одразу поринула в концертне життя, записала нові пісні. Тут я щаслива».
Народна українська пісня. Багато років співачка була ведучою проекту «Фольк-music», що виходив на одному з центральних телеканалів,-де пропагувала саме народну музичну творчість. Все життя вона збирає та популяризує маловідомі пісні різних регіонів України. «Коли чуєш українську народну пісню, ту давню, автентичну, ти її одразу запам'ятовуєш. Це та пісня, в якій перевірені слова, перевірена мелодія. Яка засіла не лише в голові, але й в серці. Ось у чому її особливість, – вважає Оксана, і додає: – Якщо не буде культури – не буде нації. Ми, артисти, – культура. Тільки головне – нести цю культуру всередині та правильно її подавати людям. Мало надіти на себе вишиванку і сказати: «Я – українець». Ні. Треба любити віддано. Любити так, щоб тобі вірили. Мені люди вірять – програма «Фольк-music» мала мільйонні перегляди. Так і народна українська пісня – об'єднує людей і дає посил жити далі. Якщо ми не будемо вірити в себе, то ми просто загинемо, виб’ємо грунт із під себе. Наш грунт – це наша культура, наша пісня, наша мова. І якщо ми самі, українці, будемо любити себе – нас полюблять усі».
Оксана Пекун впевнена, що українська народна пісня – це психотерапевт, здатний лікувати людей: «Українці завжди співають про те, що в них відбувається. Для себе вирішила: що б там не було, я все одно нестиму добро й любов. Покращуватиму своїми піснями настрій людям, підніматиму бойовий дух воїнам. Не втомлюватимусь це робити до Перемоги. Коли ж вона настане, ми відчуватимемо щастя від того, що нарешті будемо вільними і незалежними, а скрізь лунатиме українська пісня!»
Коментарі