Україна з метою протидії агресії російської федерації широко використовує різні міжнародні механізми розслідування порушень російською федерацією прав людини. Одним із таких механізмів є Міжнародний суд ООН (МС ООН), на розгляді якого зараз знаходиться дві справи України проти російської федерації: справа про застосування Міжнародної конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації (ICERD) та Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (ICSFT); звинувачення у геноциді згідно з Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (CPPCG)
Міжнародний суд ООН (МС ООН) є головним судовим органом Організації Об’єднаних Націй (ООН). Він був заснований в червні 1945 року згідно зі Статутом ООН і почав роботу у квітні 1946 року. Роль Суду полягає у вирішенні згідно з міжнародним правом правових спорів між державами, що пов’язані з порушенням міжнародних договорів і зобов’язань або виникають при їх тлумаченні. МС ООН не має юрисдикції судити осіб, звинувачених у воєнних злочинах або злочинах проти людяності. Він не є кримінальним судом і тому не має прокурора, здатного порушити справу. Суд не є вищим судом, до якого можуть звертатися національні суди, чи судом останньої інстанції для окремих осіб. Він також не є апеляційним судом для будь-якого міжнародного трибуналу.
Юрисдикція
МС ООН розглядає лише спори між державами – членами ООН, які ipso facto є учасниками Статуту МС ООН (інші держави можуть стати учасниками Статуту МС ООН на умовах, які в кожному конкретному випадку визначаються Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Рада Безпеки ООН). Держави, які беруть участь у спорі, повинні визнати юрисдикцію МС ООН, іншими словами, вони повинні дати згоду на розгляд Судом даного спору. Це основоположний принцип вирішення міжнародних спорів, оскільки держави є суверенними та вільними вибирати спосіб вирішення своїх суперечок. Така згода держав може бути виражена в різних формах:
1) держави з метою передачі спору до МС ООН можуть укласти спеціальну угоду;
2) згода держав може випливати із чинних міжнародних договорів і конвенцій, учасниками яких є ці держави;
3) декларація держави про визнання юрисдикції суду обов’язковою ipso facto і без спеціальної згоди стосовно будь-якої іншої держави, яка бере на себе таке ж зобов’язання (ні Україна, ні російська федерація такої заяви не робили);
4) визнання державою юрисдикції МС ООН щодо вже поданої проти неї заяви про порушення справи.
У випадку спору щодо юрисдикції це питання вирішується рішенням МС ООН (ч. 6 ст. 36 Статуту МС ООН). Очевидно, що єдиною підставою для визнання юрисдикції МС ООН у справах України проти російської федерації в умовах повномасштабної агресії є випадки, передбачені чинними міжнародними договорами і конвенціями. Перелік таких договорів публікується на сайті МС ООН та включає Міжнародні конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації (ICERD) та про боротьбу з фінансуванням тероризму (ICSFT), так і Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (CPPCG).
Наказ МС ООН про тимчасові заходи
Якщо є безпосередня загроза правам, які становлять предмет спору, держава-заявник може вимагати від МС ООН вказати тимчасові заходи для їх захисту. У таких випадках Голова МС ООН може закликати сторони утримуватися від будь-яких дій, які можуть поставити під загрозу ефективність будь-якого рішення, яке МС ООН може прийняти за цим запитом. Питання про тимчасові заходи вирішується у терміновому провадженні (зазвичай усному), як правило протягом трьох-чотирьох тижнів, хоча може бути набагато швидше. МС ООН може відмовити в застосуванні тимчасових заходів. Суд застосовує тимчасові заходи у разі встановлення того, що
він має юрисдикцію prima facie;
-
права, на які претендує держава-заявник, видаються принаймні правдоподібними;
-
існує зв’язок між правами, захист яких вимагається, та заходами, про які йдеться;
-
існує ризик непоправної шкоди
-
існує елемент терміновості.
Суд може вказати заходи, відмінні від тих, про які вимагається, або за власною ініціативою; також може змінити вказані заходи, якщо того вимагає ситуація. Накази, які вказують на тимчасові заходи, мають обов’язкову силу.
Рішення МС ООН
Рішення, винесені МС ООН, є обов’язковими для держав, які беруть участь у спорі. Стаття 94 Статуту ООН передбачає, що кожен член ООН зобов’язується виконати рішення МС ООН по тій справі, в якій він є стороною. У рішенні МС ООН може бути безпосередньо зазначено, як спір підлягає вирішенню, або вказані принципи, які застосовуються при вирішенні спору, а також може бути присуджено відшкодування шкоди, завданих державі чи її громадянам внаслідок порушення норм міжнародного права.
Рішення МС ООН не має обов’язкової сили для держав, які не є стороною у справі. Однак може статися так, що судове рішення, не обов’язкове для іншої держави, може вплинути на її інтереси. Наприклад, визначення Судом територіального режиму має «об’єктивний» характер, який має певні правові наслідки стосовно держав, відмінних від тих, до яких це рішення адресовано. Крім того, тлумачення Судом багатосторонньої конвенції не може бути повністю проігноровано іншими державами-учасниками. Саме через ці різноманітні наслідки, які рішення Суду можуть мати для третіх держав, у Статуті передбачено, що останні можуть вимагати права вступити в провадження.
Рішення є остаточними та оскарженню не підлягають. Якщо виникає спір щодо значення або обсягу рішення, єдиною можливістю для однієї зі сторін є звернення до МС ООН з проханням про тлумачення. У разі виявлення факту, досі невідомого МС ООН, який може мати вирішальне значення, будь-яка сторона може подати заяву про перегляд судового рішення.
У випадку, якщо якась сторона у справі не виконає зобов’язання, покладене на неї рішенням Суду, інша сторона може звернутися в Раду Безпеки ООН. Рада Безпеки ООН, якщо визнає це за необхідне, може надати рекомендації або ухвалити рішення про вжиття заходів для виконання рішення.
Значення для України
Мало ймовірно, що російська федерація буде добровільно виконувати рішення МС ООН, так само як і не виконала жодного наказу МС ООН про тимчасові заходи в справі України проти російської федерації щодо дискримінації та боротьби з фінансуванням тероризму, а також у справі України проти російської федерації щодо звинувачення у геноциді. Водночас безперспективним виглядає звернення України до Ради Безпеки ООН з приводу не виконання російською федерацією рішень МС ООН через право вето останньої. Це відбувається ще й тому, що російська федерація не виконує вимоги ч. 3 ст. 27 Статуту ООН, відповідно до якої сторона, що бере участь у конфлікті, повинна утриматися від голосування в Раді Безпеки ООН при ухваленні рішення. Однак це зовсім не означає, що рішення МС ООН не мають жодного сенсу. Навпаки, рішення МС ООН мають важливе значення: 1) для ствердження суб’єктності та підтвердження правоти України відповідно до норм міжнародного права; 2) для фіксації кричущих порушень, вчинених російською федерацією.
Довідково:
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини (helsinki.org.ua).
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США або УГСПЛ. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та ЕЦПЛ.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Коментарі