Після важкого поранення боєць, який проходить реабілітацію, мужньо долає всі випробування, не втрачаючи віри в себе та майбутнє. Його незламність і прагнення надихають, а найголовніше – він понад усе вірить у перемогу України.
29-річний захисник Володимир Вовк – оператор дронів, який брав участь у бойових діях у найгарячіших точках на Харківському, Куп’янському, Сватівському, Покровському та Авдіївському напрямках.
6 червня 2024 року на Авдіївському напрямку Володимир виконував бойове завдання – готувався до вильоту дрона для розвідки. Саме в цей момент почався артилерійський обстріл.
Один зі снарядів вибухнув зовсім поруч. Вибуховою хвилею захисника відкинуло на землю. Гострий біль миттєво пронизав тіло. Чоловік спробував піднятися, але правої гомілки вже не було. Стопа трималася на клапті м’язів, а права сідниця була посічена уламками. Попри шок і втрату крові, Володимир залишався зібраним: проаналізувавши місце поранення, наклав турнікет на кілька сантиметрів вище рани, що допомогло зберегти частину ноги.
Побратими швидко евакуювали Володимира до стабілізаційного пункту,-де лікарі провели первинну ампутацію та зупинили кровотечу. Далі – операційні втручання в госпіталях, очищення ран, пластика тканин, перші спроби вертикалізації.
У серпні чоловіка направили в Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни в хірургічне відділення для подальшого лікування. У вересні Володимир розпочав протезування в медичному центрі Superhumans.
— Протез – це не просто технічний пристрій, а новий етап життя, який потребує терпіння і сили, – розповідає Володимир.
Після протезування він повернувся до Хмельницького госпіталю ветеранів війни для реабілітації. Фахівці мультидисциплінарної реабілітаційної команди допомагають чоловіку навчитися користуватися протезом, звикнути до нього, відновлюють рухову активність.
У приміщенні фізичної терапії Володимир виконує вправи на силу та баланс без підтримки й опори. Перед кожним етапом реабілітації складають план навантажень, під час терапії обговорюють поточні результати й іноді корегують заняття. Спільні зусилля дали помітні результати: Володимир уже ходить самостійно.
Наразі чоловік продовжує реабілітацію. Він розглядає можливість відкриття власної справи. Хоче допомагати іншим військовим у відновленні.
— Головне – не боятися. Встав, упав – знову встав. Це і є боротьба. Це і є життя, – ділиться Володимир.
Коментарі