Аеророзвідник із позивним на псевдо Софік – один з тих воїнів, які нещодавно відбили масований наступ росіян під Покровськом. Він служить у нетішинському підрозділі, і виконує завдання разом з побратимами бригади «Червона Калина».
Коли Софік вперше приїхав на фронт, він усвідомлював, як сам каже, лише десяту частину того, що його чекало. Бойова обстановка виявилася складнішою за будь-які уявлення. Проте завдяки досвідченим побратимам, які допомогли йому адаптуватися, він швидко зрозумів, як працює розвідка в реальних умовах: виявлення ворожої піхоти, техніки, фіксація пересування та передача координат.
Найзапекліший момент його служби стався під час нещодавнього наймасованішого ворожого штурму на мотоциклах. З самого ранку, приблизно з шостої години, ворог почав наступ.
— Вони щільно обстрілювали артилерією, били по наших позиціях та прилеглих квадратах. Основна ударна сила — мотопіхота, щонайменше 60 мотоциклістів, які рухалися в прямій лінії під прикриттям двох БМП у напрямку нашої позиції, — згадує гвардієць.
Але попри емоційну напругу, гвардієць взяв себе в руки і зміг чітко виконати всі поставлені завдання, аж поки не збили його дрон.
— Куди не повернеш камеру дрона — всюди ворог: хтось повзе, хтось біжить, хтось їде. Це був найпотужніший штурм, який я тут бачив. Раніше вони йшли пішки, на велосипедах, самокатах — але такого ще не було, — додає Софік.
Бої тривали довго. Залишки ворожих підрозділів добивали до середини ночі. Серед епізодів того дня є випадок, який надовго врізався в пам'ять бійця. Двоє росіян під’їхали до позицій на одному самокаті, але потрапили під вогонь. Один із них, схоже, був контужений: спробував здатися, помахав білим бинтом, проте врешті застрелився просто під деревом.
Аеророзвідник також розповідає про фанатичні атаки росіян. Вони буквально переступали через тіла своїх загиблих, намагаючись прорватися до українських позицій.
— Один загиблий лежить — другий через нього, третій за ним. І так, крок за кроком, ближче й ближче.
Коментарі