Широкомасштабне вторгнення росії в Україну у 2022 році кардинально змінило життя українців. Кожен спробував адаптуватися до нової реальності. Хто виїхав з країни, хто заціпенів, намагаючись прийняти нову реальність і зрозуміти, як жити далі, а хто об'єднався, щоб протистояти новим викликам. Ці зміни торкнулися і лідерки громадської організації «Рівність в дії» Наталії Савіцької. Разом з іншими волонтерами Хмельниччини вона переорієнтувала свою роботу, зосередившись на допомозі постраждалим від війни та підтримці військових.
Про те, як ГО «Рівність у дії» адаптувалася до умов війни, з якими викликами зіткнулася, ми поспілкувалися з Наталією Савіцькою.
Як ви зустріли початок повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року?
Напередодні повномасштабного вторгнення наша волонтерська родина планувала зібратися з нагоди 15-річчя творчої діяльності волонтера, барда Ігоря Білого. Багато хто казав, що не виходить прийти з тих, чи інших причин. Але 24 лютого всі як один, були у волонтерському центрі на Кам'янецькій, який згодом отримав назву «Захист», і залишилися там надовго. Тоді ми прийняли рішення про консолідацію зусиль для боротьби з ворогом, адже досвід підтримки військових АТО/ООС підказував, що потреба у забезпеченні наших захисників виросте в рази. Це стало поштовхом для об'єднання двох десятків громадських організацій Хмельниччини.
Який період повномасштабного вторгнення запам'ятався найбільше?
Найбільше запам'яталися перші півроку. Вони пролетіли, як одна мить – це була безперервна фізична праця, величезні навантаження. Ніхто не зважав на втому, холод чи спеку. Була велика кількість запитів, які потрібно було опрацьовувати, і велика кількість людей, які хотіли допомогти. Ми записували всіх охочих у зошиті, ділили за навичками: швачки, столяри, ремонтники, водії, студенти, учні. Дуже багато людей хотіли бути корисними, багато хотіли перевести свій стрес у допомогу.
За ці півроку вдалося об'єднати людей. Тоді ніхто не ділився на громадські організації, керівників чи звичайних працівників. Усі були волонтерами однієї справи.
А потім, непомітно, настав вересень. Більшість потреб першої хвилі біженців було закрито, а темпи роботи вже не потребували надзусиль. Люди оговталися, діти та студенти повернулися до навчання. Багато волонтерів повернулися до звичайної роботи, але продовжували підтримувати нас донатами.
Ви говорите про досвід підтримки військових, як Ви долучилися до волонтерської діяльності?
Свою волонтерську діяльність я розпочала у 2018 році зі співпраці з волонтерами часів Майдану, які їздили на фронт від початку війни. Вони опікувалися «8-кою» (8-й полк Сил спеціальних операцій) і потребували підсилення. На той час я очолювала ініціативу батьківської громади школи №1- громадську організацію «Батьківські крила» міста Хмельницького. Ми допомагали бездомним людям та безпритульним тваринам. От і залучила батьків та школярів, щоб посилити цей рух.
Об’єднавшись з волонтерами ми почали допомагати нашим військовим. Передавали в зону АТО різноманітну допомогу, зокрема речі першої необхідності, продукти харчування, солодощі тощо. Відвозили нашим захисникам речі та малюнки дітей зі словами вдячності і підтримки, а привозили підписані прапори та трофеї.
Але допомога охоплювала не лише військових. Проїжджаючи через Кремінну, Луганської області,-де розташована Кремінська обласна спеціальна школа-інтернат для дітей з наслідками поліомієліту та дитячими церебральними паралічами, ми завжди відвідували цих діток. Батьківська спільнота була особливо корисною там, адже багато батьків працювали на хмельницькому речовому ринку, тож окрім уваги та подарунків, ми привозили і необхідний одяг. Тут ми могли зібрати надлишок речей, а там їх не вистачало, адже це була прифронтова зона,-де потреби були значно більшими.
Як вплинула велика війна на подальшу діяльність громадської організації «Рівність в дії»?
Як не дивно, але саме війна прискорила розвиток і задала нові напрямки діяльності організації. До цього часу «Рівність в дії» трималася на волонтерах та особистих внесках. А у квітні 2022 року донори підтримали наш перший проект, який було спрямовано на вирішення первинних гуманітарних потреб постраждалого населення, зокрема ВПО, і вже в травні ми почали його реалізацію. Завдяки гранту Українського Жіночого Фонду ми змогли забезпечити речами першої необхідності людей, які вимушено залишили свої домівки та знайшли прихисток на Хмельниччині.
Ми закуповували продуктові набори, побутову хімію, постільну білизну, кухонну техніку та передавали їх ВПО. 80% людей, які прибували до нашої області, були жінки з дітьми. Саме на них ми сконцентрували свою підтримку та охопили близько 1000 ВПО з понад 300 родин.
Згодом ми додали психологічну та юридичну допомогу, оскільки багато переселенців перебували в нестабільному стані, потребували відновлення документів тощо. Цей проєкт тривав 8 місяців і ми змогли допомогти ще близько 2000 ВПО, які проживали в кількох громадах області.
Зі зміною потреб внутрішньо переміщених осіб, змінювалися і пріоритети в роботі. Ми підготували проєкт, який передбачав розбудову Рад внутрішньо переміщених осіб як консультативно-дорадчого органу при органах місцевого самоврядування з метою лобіювання інтересів ВПО. Втілили його в чотирьох громадах: Славутській, Меджибізькій, Дунаєвецькій та Чемеровецькій. В рамках реалізації ми підказали з чого починати, проводили заходи з розбудови рад, розвивали лідерські якості ВПО, шукали ресурси, надавали юридичну та психологічну підтримку, зокрема й щодо протидії вигоранню. Проєктом за 6 місяців було охоплено 500 ВПО. Наприкінці проєкту за ініціативи переселенців в громадах було висаджено сквери в пам’ять про загиблих цивільних та військових у цій війні.
Чи змінилися напрямки роботи ГО «Рівність в дії» сьогодні?
Сьогодні ГО входить до двох потужних коаліцій – Коаліції 1325, створеної на виконання резолюції Ради безпеки ООН 1325 «Жінки. Мир. Безпека», та» Жіночий рух Хмельниччини».
Новий напрямок задала волонтерська діяльність 2022-23 років. Переважна більшість ВПО це жінки та діти. Та й саме волонтерство має жіноче обличчя, здебільшого його очолили жінки. Потребували підтримки як внутрішньо переміщені особи, так і ті, хто надає допомогу. Адже ресурс людини не безмежний, і навіть найсильніші вигорають. Багато жінок пішли з волонтерства, бо втрачали здоров'я, в першу чергу ментальне. Так я опинилася в середовищі, яке працювало на підтримку жінок. Мені, як жінці, тут було комфортно, я бачила, що є конкретні результати, є потужні жінки, є підтримка. Тому я залишилася, і це стало складовою розвитку організації.
Сьогодні «Рівність в дії» реалізовує більш складніші проєкти, активно працює на підтримку громад. Основні напрямки діяльності включають підтримку внутрішньо переміщених осіб, захист прав жінок, розвиток волонтерського руху, надання психологічної та юридичної допомоги, створення інформаційно-комунікаційних майданчиків. Також проводимо просвітницьку роботу, взаємодіємо з органами місцевого самоврядування та державної влади, залучаємо експертів і громадськість для вирішення конкретних проблем.
Організація активно співпрацює з місцевими органами влади, міжнародними організаціями та іншими громадськими об’єднаннями для досягнення цих цілей.
Коментарі