Максим Маційчук — 23-річний гвардієць із Хмельниччини. Хлопець обрав шлях воїна ще в юності й у 19 років він підписав контракт з Національною гвардією України. За час повномасштабного вторгнення Максим воював на найгарячіших ділянках фронту на Харківському та Донецькому напрямках.
Під час одного зі штурмів поблизу населеного пункту на Донеччині Максим разом з побратимами зайшли на позицію. На щастя без втрат. Однак після цього розпочався потужний обстріл.
— Ворог не очікував нашого заходу, але потім почався щільний обстріл з усіх видів артилерії. Ворог навіть кілька разів використовував авіацію», — пригадує Максим. Один із кабів упав поруч з позицією. «Це дуже страшно. Всередині тебе все перевертає, адреналін кипить. Ти розумієш, що якщо наступний вибух буде поряд, то шанси вижити мінімальні, — ділиться враженнями гвардієць.
Один із бойових виходів міг стати для Максима останнім. Під час бою ворожий ФПВ-дрон влетів у дерево за яким він ховався. «Я почув звук ФПВ, відкриваю очі, а командир групи поливає мене водою. Навколо горить посадка», — пригадує хлопець.
Максим розповідає, що у найскладніші моменти, коли на фронті здавалося, що залишитися живим і здоровим не можливо, то сил надавало фото доньки, яке боєць завжди тримав при собі.
— Були думки, що все. Тут і залишуся. Але коли дивився на фото доньки, розумів, що вдома мене чекають, — пригадує гвардієць.
Коментарі