Артур Городецький у свої 23 роки вже встиг пройти непростий шлях, сповнений небезпек, випробувань та героїзму. Підписавши контракт із Національною гвардією України у 18 років, він присвятив своє життя службі Батьківщині. Його історія — це яскравий приклад стійкості та людяності у найважчих умовах.
Навесні 2024 року на Харківському напрямку Артур виконував надзвичайно складну місію – евакуацію поранених та загиблих бійців із передової. Перша евакуація відбулася у травні неподалік населеного пункту Липці.
— Першого ж дня, як ми заступили на позиції, отримали повідомлення про загибель нашого військовослужбовця. Була темна ніч, ми навіть не розуміли, куди йти, – розповідає Артур.
Орієнтуватися у повній темряві допомогли його побратими: до дрона прикріпили ліхтарик, щоб показати напрямок.
Однак, тієї ночі евакуювати тіло не вдалося. Ворожі обстріли змусили групу повернутися, щоб уникнути загибелі.
— Дорогою назад усіх довелося підтримувати морально, пригадуючи кумедні історії з нашого життя до війни. Наступного дня ми таки виконали цю місію, – ділиться він.
Евакуації відбувалися у різний час доби, у місцях,-де раніше гвардійці ніколи не були. Особливим викликом стали місії на багі.
— Одного разу ми перевозили пораненого на багі. З нами летів ворожий дрон. Під час руху у нас випав акумулятор із багі. Поки ми його вставляли, дрон наздогнав нас і розірвав колесо, – пригадує Артур.
Іншого разу, під час виконання евакуаційної місії, Артур потрапив під обстріл і втратив свідомість. Він отримав контузію, але завдяки зусиллям побратимів був евакуйований з небезпечної зони.
Наразі Артур Городецький продовжує службу в одному з підрозділів Національної гвардії України в Хмельницькій області. Він не вважає себе героєм і скромно говорить, що просто виконував свій обов’язок.
Історія Артура Городецького є прикладом не лише військової майстерності, а й людяності. Його здатність підтримувати побратимів у найважчі моменти, готовність ризикувати заради інших та незламний дух заслуговують на велику повагу.
Коментарі