Понеділок, 22 січня 2018

Поділля, Розслідування

Непотрібна земля Хмельниччини

Якщо бути до кінця відвертими, то у Хмельницькій області є два «столичні» центри – наш обласний центр – місто Хмельницький і славетний, легендарний Кам’янець-Подільський.

29.08.2016, 12:02

К-П

Хоча на трасі Хмельницький-Вінниця і стоїть панно «Вас вітає столиця Поділля» це не відповідає столичним реаліям. Столицею Поділля завжди було і є місто яке називаємо «Рапсодія із каменю» наш Кам’янець-Подільський. Втім, це, любі друзі, історія – ми про прозу земного буття. Геологічно – місто Кам’янець-Подільський, по при усю його прекрасність і велич, замкнене у просторі,. Насамперед геологічно. Немає вільних земель у місті. Звісно, це дуже дратує бізнесменів-будівельників. Тому, коли десь і виникає можливість отримати клаптик землі – починаються серйозні розмови. Все просто – житлове будівництво надприбутковий бізнес. Побудував – продав, отримав гроші. В обласному центрі житлове будівництво на «потоці» – землі вистачає. Кам’янець-Подільський – «відхопити» клапоть землі – успіх. Це все сучасна історія. Зануримось в глибину років…
Кам’янець-Подільський, як губернське місто був столицею «Мельтьохієни» та чималої кількості освітніх закладів. Тому-то з моменту проголошення «першої» Незалежності України на Кам’янець-Подільський звернули увагу діячі УНР. Восени 1918 року Іваном Огієнком у місті Кам’янець-Подільський було утворено Національний Університет. Згодом Кам’янець став і столицею України, втім, на дуже короткий термін.

К-П 1
Радянська влада дуже косо дивилась на «на вогнище національної культури». Нарком освіти України, наш земляк В. Затонський отримав з Москви чітку вказівку -припинити антирадянські прояви у формі будь-яких національних навчальних закладів. Університет 1921 року був ліквідований. Але потреба у підготовці кадрів стояла дуже гостро. Володимир Затонський «переформатував» Університет. Окремо був створений ІНО – інститут народної освіти і сільськогосподарський інститут.
Попри виконання вказівки Москви товаришу Затонському Сталін не пробачив «хитання у національному питанні освіти». Володимир Затонський був засуджений не тільки як ворог народу. Офіційно його вироком суду затаврували як «українського буржуазного націоналіста». Розстріляли. У середині п’ятидесятих років посмертно реабілітували. Педагогічному інституту, створеному самим Затонським, як ІНО, було передано ім’я нашого земляка. Ось така педагогічна драма. З початку Незалежності України на прохання кам’янчан, педагогічний інститут був реформований у Національний Університет імені Івана Огієнка.

К-П 2

У полум’яні дні Революції Гідності революціонери не оминули увагою і пам’ятник Затонському в обласному центрі (поблизу будинку профспілок). Пам’ятник швидко і оперативно розбили. Цікавинка в тому, що революційний акт звершили випускники Університету Івана Огієнка, навчального закладу, врятованого тим самим Затонським. Втім, годі журливих історій.
Радянська влада, скажемо чесно, трохи балувала навчальні заклади. Будувались і нові приміщення і гуртожитки для студентів. А для будівництва потрібна земля. Після будівництва нових корпусів тоді інституту, а згодом Університету, залишився вільний клаптик землі. Не дуже великий, але і не маленький: площею 0,2706 га. Юридична адреса – вул. Гагаріна, 63. Ця земельна ділянка належить Університету відповідно до Державного акту на право постійного землекористування, вартістю 889191 грн. Втім, це більше «балансова вартість». Ринкова вартість цього клаптику землі набагато вища. Фахівці називають суму у 2,3 млн грн (як мінімум). А що хочете? Вулиця Гагаріна – це центр міста. Тому-то навколо цієї ділянки розпочались баталії. Місцевий будівельний бізнес ласими очима дивився на цю земельну ділянку. Розмови про продаж, або передачу землі почалися з весни 2009 року.
Міністерство було трохи проти – треба вивчити потреби Університету ім. Огієнка у будівництві нових навчальних корпусів та гуртожитків. Але прийшли до влади в Україні «конкретні» люди. Стало простіше. Врешті-решт земельна ділянка була забудована.

К-П 4
Будинок звели за півроку. Красивий, симпатичний, охайний. Фактично земельна ділянка використовується об’єднанням співвласників багатоповерхового будинку -ОСББ. Втім угоди про оренду, обслуговування прибудинкової території між Університетом та ОСББ відсутні. Земля залишилась у постійному користуванні Університетом. На це нещодавно звернули увагу працівники ДФІ у Хмельницькій області. Річ у тім, що повноваження щодо розпорядження землями державної власності відносяться до повноважень Кабінету Міністрів України. Але де ж рішення Кабінету Міністрів стосовно передачі отих 0,2706 га у комунальну власність? Навколо погоджень щодо передачі землі ціла сумна рапсодія. Будівельникам – генпідрядник БВ ТЗОВ «Рокор» ЛТД якось паралельно.
Втім, вибачте за грубість: «поздно братци пить «Боржоми», если почки отвалились».
Тому-то любі друзі, мусимо ставати циніками у історії передачі (з дозволу – без дозволу) землі Університету і наступним діям навколо цього клаптика землі. 5 квартир, які належали Університету відповідно до укладеного договору з БВ ТЗОВ «Рокор» ЛТД в Університеті не були оприбутковані, згодом були приватизовані мешканцями квартир.
Дякуючи Хмельницькому Університету Управління та Права ми дізналися про існування терміну «постійне користування». Але як і у Кам’янець-Подільському, так і у Хмельницькому квартири були приватизовані. Це прямі збитки Університету. Навчальний заклад надав свою (державну) землю під будівництво, але користі не отримав. Осторонь залишимо тему «обліко морале» – кому дали квартири – кому не дали.
Є також – БВ ТЗОВ «Рокор» не додав Університету 22,96 кв м житлової площі. Загальною вартістю – 168501,14 грн. Але є у цьому інший нюанс – представники забудовника пояснюють – все всім надано і без образ. Неофіційно – недостаючі квадрати надали (з трьох спроб здогадайтесь) – кому треба, аби підпис був. Втім, любі друзі, це гриза прокуратури, куди і були направлені ревізорами акти ревізій.
Є смішні цікавинки. Ректорат «Універу» надав можливість користуватись деякими іншими об’єктами у будинках, що належать Університету ім. І. Огієнка.
Насамперед – самовільне використання аварійного приміщення по вул. Польський ринок під громадський туалет (будівля архіву). З носа, чи чогось іншого відвідувач туалету платив 5 грн. Як кажуть росіяни «мелочь, а приятно».
Ми, взагалі про інше. Питання грубе і пряме, як рейки Укрзалізниці. Якщо Національному Університету не потрібна земля, що робити? Все просто – написати у Кабмін – відмовляємось, просимо передати у комунальну власність. Мерія обома руками «за». Земельну ділянку площею 0,2706 га виставити на продаж. Стартова ціна – смішна з огляду на місце, де знаходиться ділянка – 889191 грн. Пішов би лот на «ура».
А так, як казав один кіногерой – «жлоби». А цікаво, щоб сказали нащадки Івана Огієнка, якби дізналися про ці викрутаси чиновників від освіти. За Огієнка образливо. Людина душу вклала у вогнище національного відродження. А нинішні….

О. Александров

Коментарі

Всього коментарів: 0

Залишити коментарій
Увійти за допомогою: